Привет,возможно Петрозаводск или любой другой провинциальный город.
Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер народився в
Німеччині в той час, коли країна була поділена на дрібні герцогства. У
кожному мало місце беззаконня герцогів. У творах Шиллера, який потерпав
від подібного свавілля, порушувалась проблема деспотизму, залежності
однієї людини від волі іншої, викривався цинізм тиранів. Темі людської
гідності присвячено баладу "Рукавичка".
Героїня твору юна Кунігунда заради примхи ладна була пожертвувати життям
лицаря Делоржа, який палко її кохав. Самозакохана дівчина навмисно
кинула на арену між хижих звірів рукавичку і звернулася до юнака зі
словами про те, що він, якщо справді її кохає, повинен довести це
справою — підняти рукавичку. Лицар, виконуючи волю коханої, йде-таки до
хижаків. Усі, хто був свідком такого сміливого вчинку, були в захопленні
від його рішучості. Більше за всіх раділа Кунігунда: присутні побачили,
який мужній лицар кохає її та ладен виконати будь-яку забаганку.
Але Делорж мав іншу думку. Так, почуття його було великим, такими ж були
його гордість та честь, що змусили героя піти до хижаків. Але тепер
лицар зрозумів, що ця дівчина не варта його кохання, бо не цінує життя
інших. Оточуючі для Кунігунди — іграшки. Делорж показав юній красуні, що
він не маріонетка, має почуття власної гідності. Юнак кинув рукавичку в
обличчя Кунігунді, наче повернувши їй виклик.
У переважній більшості балади мають трагічну кінцівку. Така ознака цього
жанру. Але Шиллер відступив від правил, залишивши лицаря живим. Таким
чином поет утвердив цінність людського життя.
Смешные моменты:
Дед пытался откопать клад и ему было очень страшно и тут перед ним показалась нечисть. И вид показавшейся нечисти нелеп и смешон - «... мигает какая-то харя: у! у! нос как мех в кузнице; ноздри — хоть по ведру воды влей в каждую! Губы, ей-богу, как две колоды! Красные очи выкатились наверх, и еще и язык высунула и дразнит!»
Ситуация становится максимально комичной, когд на приближающегося в темноте к дому деда выливают горячие помои: «Ай! — закричало басом. Глядь — дед. Ну, кто его знает! Ей-богу, думали, что бочка лезет. Признаюсь, хоть оно и грешно немного, а, право, смешно показалось, когда седая голова деда вся была окунута в помои и обвешана корками с арбузов и дыней»
И забавным показадся момент, когда старик начал называть своих детей собачьими сыновьями.
Одиссей (в римской традиции Улисс — царь Итаки, главный герой поэмы Гомера «Одиссея» и один из второстепенных персонажей «Илиады»), Мужество О. сочетается с хитроумием и рассудительностью. О. и сам считает хитрость основной чертой своего характера: «Я Одиссей, сын Лаэртов, везде изобретеньем многих /Хитростей славных и громкой молвой до небес вознесенный». Отец Антиклеи, матери О., — Автолик