Головний герой твору, Гуллівер, потрапляє у країну Ліліпутію, де живуть дуже маленькі люди. Спочатку ці незвичайні люди зустрічають його досить-таки приязно, щиро: надають житло, приймають спеціальні закони, які налагоджують його спілкування з місцевими жителями так, щоб воно було гармонійним та безпечним з обох боків, забезпечують його харчами. Далі Гуллівера знайомлять зі звичаями країни, досить-таки дивними. Наприклад, щоб отримати міністерську посаду, треба було взяти участь у змаганнях танцюристів на канаті. Хто найвище підстрибне, той отримує найвищу посаду державного службовця. І ніяких там спеціальних знань, розуму, вміння орієнтуватися в політиці й економіці зовсім не потрібно! Це вже натяк на англійських міністрів та придворних царедворців, які обіймають ці високі посади, зовсім не відповідаючи їм.
А чого варта перша особа держави, яка іменує себе не королем, а саме імператором, що називає себе «відрадою і жахом всесвіту», наймудрішим і найсильнішим у світі (зріст якого дорівнює трьом пальцям). А скільки титулів він має! Зрозуміло, що Свіфт мав на увазі англійського короля Георга І, який перебував на англійському престолі в 1714—1726 роках.
Потім Гуллівера знайомлять з політичною системою країни: виявляється, що в Ліліпутії є дві ворогуючі партії, відомі під назвами Тремексенів і Слемексенів, які відрізняються одна від одної тим, що прибічники однієї з них "дуже полюбляють низькі підбори, а іншої — високі. Причому останні стверджують, що саме високі підбори більше за все відповідають давньому державному устрою Ліліпутії. І на цьому ґрунті між ними відбуваються «найжорстокіші сварки». Проте імператор наказав, що в державних установах слід носити лише низькі підбори.
Ще більш «важливі» обставини викликали жорстоку війну, що ведуть між собою дві великі імперії — Ліліпутія і Блефуску: з якого ж таки боку треба розбивати яйця — з тупого кінця чи, навпаки, з гострого? Цілком зрозуміло, що тут ідеться про сучасну письменникові Англію, поділену на прибічників партії торі і вігів, причому сам Свіфт уже не вірив жодній з них. Між Ліліпутією та Блефуску ведеться сторічна війна. Що ж мав на увазі автор твору? Звичайно ж, Сторічну війну між Англією і Францією.
1.Москва
4. Республики Саха (Якутии)
5. русский, якутский
6.<span>Граничит на востоке с </span>Чукотским автономным округом<span>, </span>Магаданской областью<span>, на юго-востоке — с </span>Хабаровским краем, на юге — сАмурской областью<span> и </span>Забайкальским краем<span>, на юго-западе — с </span>Иркутской областью<span>, на западе — с </span>Красноярским краем<span>, на севере её естественные рубежи образуют моря </span>Лаптевых<span> и</span>Восточно-Сибирское<span>. </span>
7,8,9,10 прогугли
Анатолий Алексин
1. Не моё дело
2. Дальний родственник
3. Самый счастливый день
4. Двадцать девятое февраля
5. Как Ваше здоровье?
6. Егоров
7. "Взрослый" вечер
Самая обычная московская семья. Мама, папа и сын Сережа. Да, еще бабушка, которая всегда всех сравнивает с другими.
Сережин папа работает врачом и сыну кажется, что важнее папиной профессии нет. И он всячески старается это подчеркнуть.
Они помогли познакомить герду с принцем и принцессой,а они дали ей теплую одежду и карету