Трагедія В. Шекспіра «Гамлет» — одна з найвизначніших п’єс у світовій драматургії, яка протягом чотирьох століть не сходить з театральних сцен.
З її головним героєм, данським принцом Гамлетом, ми зустрічаємося в момент глибокого душевного потрясіння: вмить зруйнувалося все, що було у його житті цінного. До цієї трагічної миті його життя було безтурботним: він жив у родині, де панували любов і злагода, сам покохав чудову дівчину, яка відповідала йому взаємністю, мав чудових друзів, з задоволенням займався науками, полюбляв театр, писав вірші, попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити цілим народом.
Та раптом його сповістили про загадкову смерть батька. Вдома принца очікує другий удар: мати Гамлета за два місяці після смерті чоловіка одружується з його братом Клавдієм, який став новим королем. І третій удар: Гамлет довідався, що батька вбив його власний брат з метою заволодіти троном.
Звичайно, до цього потрясіння Гамлет не був настільки наївним, щоб думати, нібито в житті не буває нещасть. І все-таки його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося, змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов, дружбу? В чому причина нещасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?
Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ злочинний, ниций та розбещений, його помста за смерть батька нічого не змінить у цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначитися, яка його позиція в цьому світі брехні та зла. Скоритися долі, прийняти світ таким, яким він є, чи боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе?
Ці питання Гамлет намагається розв’язати у своєму знаменитому монолозі «Чи бути, чи не бути». Перед ним — два шляхи: боротися або скоритися злу.
Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха.
Покласти край йому!..
Після напружених роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у викоріненні зла:
Звихнувся час. О доля зла моя!
Чому його направить мушу я?
У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом, важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції. Ось чому Гамлет — вічний образ.
Ответ:
внешность: он сильный ведь он работпет в кузнице, высокий красивый
характер: упрямый он шел к своей цели завоевать сердце Оксаны не смотря не на что, ревнивый потому что он побил Чуба отца Оксаны посчетав его покланником Оксаны
Лия Гераскина,.............
Во время ночного свидания Дубровский уговаривает Машу прибегнуть к его покровительству. Маша надеется тронуть сердце отца мольбами и просьбами. Но если он окажется неумолим и принудит ее к замужеству, она предлагает Дубровскому явиться за ней и обещает стать его женой. На прощание Дубровский дает Маше кольцо и говорит, что, если случится беда, ей достаточно будет опустить кольцо в дупло указанного дерева, тогда он будет знать, что ему делать.
Готовится свадьба, и Маша решает действовать. Она пишет письмо Верейскому, умоляя его отказаться от ее руки. Но это дает обратный результат. Узнав о письме Маши, Кирила Петрович в ярости назначает свадьбу на следующий день. Маша со слезами просит его не выдавать ее за Верейского, но Кирила Петрович неумолим, и тогда Маша заявляет, что прибегнет к защите Дубровского. Заперев Машу, Кирила Петрович удаляется, приказав не выпускать ее из комнаты.
На помощь Марье Кириловне приходит Саша. Маша поручает ему отнести кольцо в дупло. Саша исполняет ее поручение, но видящий это какой-то оборванный мальчишка (Митя) пытается завладеть кольцом. Между мальчиками завязывается драка, на помощь Саше приходит садовник, и мальчишку ведут на барский двор. Внезапно они встречают Кирилу Петровича, и Саша под угрозами рассказывает ему о поручении, которое дала ему сестра. Кирила Петрович догадывается о сношениях Маши с Дубровским. Он велит запереть пойманного мальчика и посылает за исправником. Исправник и Троекуров о чем-то договариваются и отпускают мальчишку. Тот бежит в Кистеневку, а оттуда тайком пробирается в кистеневскую рощу.Митя и Саша во время допроса вели себя по-разному. Когда Саша проговорился, Кирила Петрович понял, что в дело замешана Марья Кириловна, и стал грозить Саше, что отдерет его розгами. Саша испугался и постепенно, слово за слово, рассказал о просьбе сестры.
Когда внимание Троекурова обратилось к Мите, то он отвечал, что он «дворовый человек господ Дубровских». Это был очень смелый ответ, потому что после решения суда крепостные Дубровского принадлежали Троекурову. На следующий вопрос Троекурова мальчик отвечал «с большим равнодушием», что он «малину крал». После этого Митя не сказал больше ни слова. Он принял на себя «вид настоящего дурачка» и не отвечал на угрозы Троекурова. Троекуров и исправник выпустили Митю, чтобы выследить, куда он побежит: «Он пособит нам поймать самого атамана». Следствием этого было то, что лагерь разбойников был обнаружен, и его атаковали солдаты.