У наш час, багато проблем мiж батьками і дітьми. Напевно,так було і завжди, але зараз у часи комп ютерних технологій і цифрового телебачення, проблема загострилася,як ніколи раніше. Але у більшості випадків ініціатором конфлікту є саме батьки. Їх неувага та неповага до дітей, часто має несподівані наслідки.
Так і у творі "Останній дюйм" автор описав непорозуміння між дитиною та батьком.
Герой - пілот - береться не за свою справу : він опускається на дно Червоного моря , де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Письменник намагається розкрити складні й болісні переживання Бена , коли він , поранений акулами , збирає останні сили , щоб за всяку ціну врятувати сина , а головне - зламати глуху стіну відчуження , подолавши той « останній дюйм » , який відділяв його від власної дитини. Деві - десятирічний хлопчик , який розумів , що мати ним не цікавиться, а батько - стороння людина , «різкий і небагатослівний ». Хлопчик гостро відчував свою самотність і турбувався , що ж з ним станеться , якщо батько не випливе з морської глибини. Після обіду Деві запитує батька про те , чи відомо комусь про їх місцезнаходження . І, як завжди , батько грубувато відповідає: «Ти не бійся , нічого з тобою не станеться! » Історія поранення Бена змушує хлопчика забути про свої невеселих думках і серйозно поставитися до того , що сталося. Особа Деві було « сповнене жаху» , а від крові на руках він « зеленіє » , голос його тремтить від сліз і хвилювання . Вперше Бен придивляється до сина і думає: «Він , здається , хлопчик розвинений ». Так , цей хлопчина « був чимось схожий на нього самого : за дитячими рисами приховувався , можливо , твердий і навіть невгамовний характер». Бен зрозумів , що відповідає за життя сина. Якщо він і раптово загине , Деві залишиться сам , і його не скоро знайдуть у цій пустелі , а може , взагалі не знайдуть.
<span>На хлопцеві лежить велика відповідальність,але заради життя свого батька, він впорався із тяжким та майже не нездійсненнім завданням. Але,врешті-решт, історія закінчується добре. І батько з сином переступають через межу непорозуміння,розуміючи, що вони один одном найближчі люди.</span>
Автор стихотворения проводит сравнение своих чувств до прочтения книги и после. Когда опускаются руки, наваливается гора проблем и бед, книга дарит спокоение и отвлекает от всего этого. На страницах книг человек может найти успокоение, ответы на свои вопросы, многие ситуации , похожие на жизненные проблемы человека, на его переживания, дают советы. Книга успокаивает и дарит надежду, что всё плохое пройдёт и решится, что все переживания не так смертельны. В книгах воспевается сама жизнь, любовь и семья- самое важное в жизни любого человека. И мы берем пример и вдохновляемся благодаря книгам.
Джек Лондон написал ,, сказка о Кише,, в 1907 году
То змейкой свернувшись клубком, у самого сердца колдует.
(где , там маленькая пауза)
3 раза.
первый раз- Гринев еще не знал, что это был Пугачев. В главе "Вожатый", подъезжая к Оренбургу, Гринев и Савельич попали в буран. Случайный человек, повстречавшийся на дороге, выводит заблудившуюся в метели кибитку деревне. В благодарность Гринев дарит провожатому свой заячий тулуп.
Вторая встреча-Со дня на день жители Белогорской крепости ожидают нападения Пугачева. Мятежники появляются неожиданно — Мироновы даже не успели отправить Машу в Оренбург. При первом же приступе крепость взята. Жители встречают пугачевцев хлебом и солью. Пленных, среди которых был и Гринев, ведут на площадь присягать Пугачеву. Первым на виселице гибнет комендант, отказавшийся присягнуть «вору и самозванцу» . Под ударом сабли падает мертвой Василиса Егоровна. Смерть на виселице ждет и Гринева, но Пугачев милует его. Чуть позже от Савельича Гринев узнает «причину пощады» — атаман разбойников оказался тем бродягой, который получил от него, Гринева, заячий тулуп.
Вечером Гринев приглашен к «великому государю» . «Я помиловал тебя за твою добродетель, — говорит Пугачев Гриневу, — […] Обещаешься ли служить мне с усердием? » Но Гринев — «природный дворянин» и «присягал государыне императрице» . Он даже не может обещать Пугачеву не служить против него. «Голова моя в твоей власти, — говорит он Пугачеву, — отпустишь меня — спасибо, казнишь — Бог тебе судья» .
Искренность Гринева поражает Пугачева, и тот отпускает офицера «на все четыре стороны» . Гринев решает ехать в Оренбург за помощью — ведь в крепости в сильной горячке осталась Маша, которую попадья выдала за свою племянницу.
третья встреча- Пугачев, выслушав жалобу Гринева на Швабрина, который принуждал Машу выйти за него, спасает любовь Гринева. И хотя взбешенный Швабрин раскрывает перед Пугачевым обман, тот полон великодушия: «Казнить, так казнить, жа