Иван и Конёк-Горбунёк дружили с первого взгляда . Благодаря ему , Иван добыл золотое перо . И он получил огромное путешествие которые захватывало дух . Интересным моментом оказалось , когда принцесса попалась в их ловушку . Если честно , то Иван с Коньком- Горбунёком дружил , как два брата знавшие друг-друга всегда . Благодаря их совместной работе Иван и деньги , жену красавицу , и с помощью волшебства получил всё . Поэтому Конёк-Горбунёк и есть его настоящий , лучший друг.
ОДИН РАЗ ЗИМОЙ МНЕ ПОДАРИЛИ ХОМЯКА.Я ЕГО В КЛЕТКУ ПОЛОЖИЛА. ПОТОМ ЛЕГЛА СПАТЬ . А НА ЗАВТРОШНЕЙ ДЕНЬ ОН ПОТЕРЯЛСЯ.Я ОПРОСИЛА И МАМУ И ПАПУ НЕ ВИДЕЛИ ЛИ ОНИ ПУЗЮ (ЭТА КЛИЧКА) ОНИ ГОВОРЯТ НЕТ.Я ИСПУГАЛАСЬ НЕ НА ШУТКУ.А ЧЕРЕЗ 2 ЧАСА Я СЛУЧАЙНА ТОЛКНУЛА КЛЕТКУ И ОНА ТАМ ЛЕЖАЛА СПОКОЙНЕНЬКО.Я БЕЖАЛА ВСЁ РАССКАЗАТЬ МАМЕ. И ОНА СКАЗАЛА ЛУЧШЕ ЧЕМ ПОДНИМАТЬ ВЕСЬ ДОМ НАУШИ НАДО ВО ВСЁМ РАЗОБРАТЬСЯ .ПОТОМ Я СМЕЯЛАСЬ НАД ЭТИМ ЧАС И ПЯТЬ МИНУТ.СМЕШНО!
однажды когда мы купались с подругой в реке,мальчик который купался рядом,начал тонуть. Моя подруга плохо плавает,и по этому я отправила ее звать помощь на берег,а сама поплыла к мальчику. Мне немного трудно было его за собой тащить,так как у него была паника,но немного протащив,к нам прибыла помощь и мальчик был спасен.
Риси характеру головного героя: Сміливість, терпіння, упертість, життєлюбність Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею». Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування.