Имя этого слуги - Брифинг.
Жены декабристов разделили участь своих мужей, совершив своеобразный женский подвиг. У каждой из них судьбы по-своему счастливы и трагичны. Каждой нелегко было оставить свою жизнь, иногда и детей, чтобы уехать за мужем.
Я считаю, это истинный подвиг любви. Совсем не обязательно эти женщины разделяли убеждения своих мужей. Просто они считали, что обязаны быть с ними не только в радости, но и в горе. Легко любить человека идеального, а вот поддержать падшего, не отступиться от него с брезгливостью, помочь выжить, не впасть окончательно в уныние - это подлинная любовь.
Все жены декабристов совершили подвиг, поехав за мужьями. Юные и красивые они расставались с близкими и детьми без надежды на то, что увидят своих детей, которых оставляли с родителями, бабушками. Они пожертвовали всем: знатность, богатство, связи, близ, дет. , ради нравственного долга. Они становились такими же бесправными, как и их мужья, а дети, рожденные в ссылке, приравнивались к крестьянам. Жена должна была оставаться в Сибири до смерти мужа, а может быть и до собственной.
<span> Кстати, бывали случаи, что и крестьянки шли на каторгу за мужьями-уголовниками. Это как раз следование традиционным ценностям, представлениям о святости брака. </span>
корни кормят листья.листья даже не видят корней и их критикуют вообще за что??!!!
Почуття, що сильніше за смерть
(за п'єсою Вільяма Шекспіра "Ромео та Джульетта")
Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Коли йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують між собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Ромео і Джульєтту.
Кохання Ромео і Джульетта, світле, чисте та жертовне, розквітло у часи феодальної ворожнечі. За тих умов воно було викликом усьому суспільству, без перебільшень його можна назвати навіть героїчним.
Роди Монтеккі та Капулетгі були непримиренними супротивниками, покоління за поколінням брало участь у боротьбі, коли раптом сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване диво: двоє зустрілися і покохали один одного. Тоді усі умовності, стара мораль, навіть небезпека виявилися неважливими. Саме таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна сила.
Ллється кров, обставини змушують Ромео стати проти власної волі вбивцею, він вимушений тікати, взагалі усе темне та зле протистоїть цьому почуттю, усе ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео здатен ризикнути життям лише заради того, щоб побачитися з Джульеттою, навмисне затягуючи зустріч. Джульєтта також ладна піти на ризик в ім'я кохання, приймаючи зілля, що допоможе їй зімітувати власну смерть: лише так вона діставала змогу вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин.
Кохання має більшу цінність, ніж життя, на думку обох закоханих. Життя нічого не варте, якщо не можна бути разом.
Так їхнє почуття виявляється сильнішим за смерть, хоча лише смерть дозволяє їм об'єднатися. Герої гинуть, але насправді це не поразка, а перемога кохання. Програє стара мораль ворожнечі: трагічна розв'язка особистої долі Ромео і Джульетта примиряє старше покоління Монтеккі та Капулетгі.
"Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту", — стверджує наприкінці п'єси Шекспір. Але цей сум — світлий, а трагедія в цілому — оптимістична. Обставини не знищили кохання, не роз'єднали Ромео і Джульетту. Мораль кохання — а кохання завжди символізувало саме життя — приходить у світ і утверджує нові цінності, нехай навіть настільки дорогою ціною, дарує надію на краще. Попри все, життя перемагає смерть, а любов — ненависть.