Стихотворение написано катренами, рифмовка — перекрестная. Поэт использует различные средства художественной выразительности: эпитет («очей любимых»), инверсию («С берез, неслышен, невесом, Слетает желтый лист…»), олицетворение («Вздыхают, жалуясь, басы…»), анафору (3,4,5,6, 10 строфы), метафору («дорога к ней Ведет через войну…»), восклицательные предложения («За все, что завтра ждем!»), сравнение («И, словно в забытьи, Сидят и слушают бойцы…»). На фонетическом уровне находим аллитерацию и ассонанс («С берез, неслышен, невесом, Слетает желтый лист…»)
Конечно, главный герой повести - Алексей Мересьев. Летчик, самолет которого сбили, но летчик, несмотря на голод, ранение обеих ног, продолжает ползти и добирается до деревни, жители которой его спасают. Потом летчика ждет ампутация ног, но он вновь - победитель. Он снова летает. Алексей Мересьев - настоящий человек. Кстати, этот герой - не выдумка писателя Бориса Полевого. Был летчик Алексей Петрович Маресьев из города Камышина. Герой Советского Союза, во время войны после тяжелого ранения ему ампутировали обе ноги. Он тренировался и уже на протезах в 43 году прошел медкомиссию и продолжил боевые вылеты. Писатель изменил лишь одну букву в его фамилии
Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею». Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування.<span>Джерело: </span>
Том Сойер - энергичный, остроумный, предприимчивый мальчик двенадцатилетнего возраста, сирота, которого воспитывает тетя Полли.
Лично мне Том Сойер очень нравится. Том - оптимист, он не падает духом, несмотря на то, что жизнь у него не самая легкая. Он верный друг, и если он дружит с кем-то, то можно быть уверенным, что он не предаст. Том не высокомерен: он общается с разными людьми: и с "девочкой из хорошей семьи" Бекки Тетчер, и с неграми-рабами, и с Геком Финном, сыном местного пьяницы.
Том Сойер - очень умный и хитрый парень, умеющий многое обратить себе на пользу. Достаточно вспомнить, как он красил забор. А еще Том - великодушный: он взял вину на себя, чтобы не наказали Бекки Тетчер. Том - веселый мальчик, фантазер, любит приключения. С таким человеком мне хотелось бы подружиться.
Очень красивое, интересное и можно над чем задуматься!
