У самому місті немає ніякого порядку, там панує хаос і плутанина: суддя хабарничає й проводить махінації з документацією; засідатель безпробудно п’є, у самому будинку суду; сторожачи вже стали розводити гусаків і вішати білизну на просушку; у лікарнях пацієнти вічно брудні, курять міцний тютюн і їхня доля анітрошки не хвилює лікарів, адже ті вважають, що якщо людина вмре, значить умре, а якщо вилікується, значить вилікується
Вулиці ніхто не прибирає, усюди бруд і кіптява, викладачі в навчальних закладах при поясненні матеріалу те корчать гримаси, те отлынивают від роботи, чим і подають негативний приклад учням
Здавалося б, все це нехай і погано, але дає деяку волю людям, однак і це зовсім не так. Людям у цьому місті доводиться несолодко, особливо місцевим купцям, яких вічно оббираю до нитки чиновники. Городничий без усякого сорому й стиснення бере все, що тільки йому сподобається. Та й без того укази городничего ламали життя многим.
Приміром, він якось віддав наказ рекрутувати в армію одруженої людини, залишивши бідну жінку без чоловіка, у той час як закон це забороняє. А зробив він це з тієї причини, що батьки кравця, якому й випливало стати солдатом, підкупили городничего. В інший раз городничий наказав висікти ні в чому неповинну унтер — офіцершу, після чого її ще змусили заплатити штраф за помилку
Вся верхівка цього міста, всі чини, які здавалося б, повинні бути прикладом для наслідування — шахраї й хабарники. Це мерзенні, марнолюбні й зарозумілі люди, на розумі в яких тільки бажання схапать усього побільше, і обійти відповідальність стороною. Таким з’являється образ повітового міста в трагікомедії Ревізор, що була написана з метою створення пародії на повітове місто того часу
На мой взляд.
<span>Автор использует метафоры и олицетворения.</span>
Оквооввррврврврврвррврыовввов
Слабого здоровья, немолодая, мнительная…
Заботливая мать. Облизала волчат перед уходом. Думала о том, как бы дома никто не обидел ее волчат.
-Какие трудности были в ее жизни? ( Возраст, плохое здоровье, утрата чутья, невозможность охотиться на крупную дичь, страх за волчат, постоянное чувство голода)
-Какой была главная забота волчихи? (Прокормить своих детей и не попасться человеку )
Автор сочувствует волчихе, сопереживает, жалеет ее. Он говорит о ней, как о человеке: «приходилось кушать».
Пугливая (испугалась лая собаки и схватила, что первое попалось в зубы).
Не съела щенка, от него сильно пахло псиной,
Тощий живот. Грызла сухую лошадиную кост, воображая, что это ягненок. .
Вспоминала запах ягнят и молока.
Умная (обогнала щенка, чтоб тот снова не помешал ей охотиться)
Приучала детей к охоте, давая поиграть со щенком.
У животных жизнь не легче, чем у людей, у них в жизни тоже есть проблемы. Животные, как люди, могут переживать, мнить, наблюдать.