Твір-опис картини Іллі Рєпіна. "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" <span>Гордістю Слобожанщини є художник І. Ю. Рєпін, наш славетний земляк. </span> <span>Центральне місце в зібранні Харківського художнього музею посідає його картина "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" (1889-1896). Це полотно належить до періоду розквіту творчої діяльності художника. </span> <span>У результаті натхненної праці над цією патріотичною темою з історії запорозького козацтва, яка тривала майже два десятиліття, Рєпін створив дві великі картини: перша, написана в 1880-1891 роках, належить Російському музею в Петербурзі, другу, що раніше знаходилась у Державній Третьяковській галереї, 1932 року було передано на батьківщину Рєпіна - в Харків. </span> <span>Початок роботи над "Запорожцями" добре відомий: мистецтвозна вець М. В. Прахов, співучень Рєпіна по Академії, порадив використати лист запорожців до турецького султана як сюжетну основу для картини. Творча уява художника була підготовлена до цієї теми дитячими і юнацькими враженнями на Слобожанщині, його захопленням українською історією та етнографією. </span> <span>Поїздка 1880 року на місця колишньої Запорозької Січі за маршрутом, розробленим істориком М. І. Костомаровим, дала необхідний історико-документальний і натурний матеріал. Рєпін ближче познайомив ся з козацькими старожитностями та архітектурою, народним побутом. Тоді ж, 1880 року, художник приступив до створення першого варіанта "Запорожців". Картина ще не була завершена, а Рєпін, який надзвичайно серйозно ставився до поняття історичної правди, відчув брак допоміжного матеріалу і знань. Особливо це стало очевидним після зна-йомства 1887 року з Д. І. Яворницьким - земляком художника, знавцем історії запорозького козацтва. </span> <span>За новим маршрутом, запропонованим Яворницьким, 1888 і 1889 роками Рєпін відвідує Україну, Кубань, Північний Кавказ, де зустрічається з нащадками запорожців. Яворницький став діяльним порадником художника у роботі над запорозькою темою, допоміг йому глибше вивчити життя і побут народу. </span> <span>Новий колоритний типаж, блискучі екскурси Яворницького в історію Січі та нарис про легендарного кошового Івана Сірка - нашого земляка із Мерефи, написаний спеціально для Рєпіна, дали імпульс подальшій роботі над цією темою. 1889 року Рєпін розпочинає новий твір. "Картину свою на прежнем холсте, казалось, совсем вот-вот должен был кончить. А он вдруг под наплывом новых представлений начал на новом холсте, и вышло две картины", - пише М. І. Мурашко 1890 року після відвідування майстерні художника. Багатющий матеріал останніх поїздок, емоційне переосмислення теми стали основою створення нашого полотна. </span> <span>На відміну від петербурзького варіанта з його досить академічною, урівноваженою композицією і горизонтально-фризовою ритмікою, харківській картині притаманне жанрово-романтичне звучання, більш емоційний підхід до вирішення історичної теми. </span> <span>Чуття геніального художника і людини, що зросла на Україні, допомогло Рєпіну відбити в "Запорожцях" дух нації, її менталітет. А захват і повага, що він відчував до цього лицарського народного ордену, втілились в оригінальній багатофігурній композиції - вияві суті запорозької вольниці. Показуючи запорожців у момент найвищого прояву їх життєлюбства і безстрашності, Рєпін розкриває справжню стихію народних характерів, дух лицарства і товариства, притаманний козакам. </span> <span>"...Ну і народец же!!! ...Голова кругом идет от их гаму и шуму, с ними нельзя расстаться, - писав Рєпін Стасову, - веселый народ. Чертовский народ!" У цій "хоровій" картині кожен персонаж веде свою партію - кожен зображений має свій характер, свій норов. Такий же динамічний, соковитий і темпераментний живопис, витриманий в теплій червоно-вохристій колористичній гамі, що передає приглушені фарби літнього надвечір'я, диму, туману, що огортають козацьке товариство. </span> <span>За глибиною і серйозністю втілення історичної теми, фундаменталь ністю і рівнем наукового підходу обидві картини належать до кращих зразків історичного живопису. Роль "Запорожців" у творчій спадщині Рєпіна оцінив Стасов - ще в ескізі він відчув їх значущість як "высшего творения", порівнявши з "Нічним дозором" Рембрандта. </span> <span>Харківську картину Рєпін завершив 1896 року. Вперше її показано на Виставці дослідів художньої творчості російських та іноземних художників 1896-1897 роками у Петербурзі. Тоді ж картину купив П. М. Третьяков. До його галереї вона потрапила 1897 року, після Виставки мистецтва й індустрії в Стокгольмі. </span>
На краю яруги стоїть стара осика. Сучки на ній обламані, кора облізла, а в товстому стовбурі видніється дупло. Від дупла до кореневища тягнеться вузька щілина.
По осиці, дзвінко посвистуючи, бігає голубувато-сіра з білими грудьми пташка. <span>Це повзик. У </span><span>нього гострий і міцний </span><span>дзьоб, а над очима проходить чорна смужка,— так, ніби він </span><span>хмуро насупив брови. Що ж це повзик тут робить? Поживу </span><span>шукає? Ні! Лісовий штукатур будує собі житло.</span><span> </span>
Ось він камінцем припав до струмка, а згодом повернувся від нього до дупла з грудочкою глини у дзьобику. Утоптав, вмазав глину в щілину й полетів знову до струмочка. І так кілька днів. Повзик ніби штукатурить старе дерево.
Минає тиждень. Щілину майстерно замазано.
Довго й старанно трудився повзик. Зате ж і хатка в нього вийшла добротна.
1. Мені не сподобався герой прочитаного оповідання. 2. Коли ми вирушили в похід, нам усміхалося сонце. 3. Чим далі читаєш роман "Чорна рада", тим напруженішими стають події. 4. Відкривши очі, я побачив, що у вікно ллється яскраве сонячне проміння. 5. Протягом короткого часу новина обійшла усе місто. 6. Ми зробимо свою справу за будь-яких обставин.