Головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного – Чіпка Варениченко. Ця людина бажала добитися справедливості для людей і мала право життєвого вибору, але вважала, що для досягнення своєї мети будуть гарними будь-які засоби. Чіпка прагнув добра і правди, але у своїй боротьбі пішов хибним шляхом, який, врешті-решт, і привів його до загибелі.
З самого дитинства Чіпка мріяв бути господарем на власній землі, мріяв про життя, зовсім інше від того, яке бачив малим хлопцем. І коли йому та матері дісталися «днів на десять поля» після смерті далекого родича, Чіпка став справним господарем і його родині посміхнулося щастя.
Можливо, через те, що Чіпка в дитинстві часто відчував на собі людську несправедливість, а можливо тому, що зазнав багато образ, коли несправедлива доля забрала в них отриману землю, він зламався. Чіпка вирішив стати на захист скривджених, бо зовсім втратив віру у правду і справедливість. Однак, хлопець поспішив, не розібрався в тому, хто насправді винен у стражданнях і бідах народу, та зненавидів усіх навколо. Спочатку свій розпач Чіпка намагався втопити у чарці, а потім й зовсім став на шлях грабунків.
Коячи злочини, Чіпка вважав, що він не грабує багатих, а просто відбирає у них своє добро і рівняє їх достаток зі своїм. Не бажаючи відчувати себе злочинцем, саме цим переконував себе Чіпка у власній правоті. Лише на деякий час він утихомирився і навіть забезпечив спокійну старість своїй матері, коли одружився з Галею і зажив спокійним родинним життям. Але коли Чіпку вивели зі складу земської управи, кричуща несправедливість і болюча кривда знову вразили його серце. Вин вирішив, що «правда» панів гірше, ніж розбій і крадіжки. Тому усі його благородні наміри перекреслили грабунки, злочини, смерті ні в чому не винних людей. З часом Чіпка перетворився у «пропащу силу», якою його зробили «крива стежка» бунтарства і невміння знайти вірні шляхи боротьби проти кривдників і гнобителів.
Отже, проблема вибору і невірні висновки перетворили Чіпку з правдошукача на злочинця. Слід сказати, що причини такої долі Панас Мирний вбачав у дитинстві і подальшому житті героя в умовах безправ’я українського народу і безкарності панства. В основу свого роману письменник поклав історію життя свого друга дитинства Чіпки Грицька, який був круглим сиротою і ще з дитинства зазнав багато лиха. Але, на відміну від героя роману, він став заможнім господарем не крадучи та грабуючи, а важко працюючи.
На прикладі історії Чіпки Варениченка Панас Мирний застерігає нас від квапливості при виборі життєвого шляху, вчить нас бути розсудливими у своїх вчинках, ніколи не йти на компроміси з власною совістю і пам’ятати вічні людські ідеали та моральні цінності.
Лирика Михаила Лермонтова раннего и позднего периода творчества существенно отличается, Если в юности поэт писал восторженные стихи, восхваляя красоту родных полей, лугов, лесов и рек, то в последние годы жизни к этой теме автор обращался достаточно редко. Лермонтова больше занимали общественные и политические вопросы, за что он был признан смутьяном и сыскал славу поэта, который своими произведениями вредит царскому режиму.<span>В 1837 году Лермонтов был арестован и несколько недель провел в петербургской тюрьме, пока шло разбирательство по поводу его стихотворения «Смерть поэта», посвященного гибели Пушкина. Резкий тон, который позволил себе Лермонтов в отношении высшего света, фактически погубившего Пушкина, вызвал неудовольствие многих чиновников. В итоге до выяснения степени революционности стихотворения «Смерть поэта» было принято решение заключить Лермонтова под стражу. Именно в тюрьме, не имея чернил и бумаги, поэт написал одно из последних своих лирических стихотворений под названием «Когда волнуется желтеющая нива…». По воспоминаниям очевидцев, в качестве пера поэт использовал обугленные спички, а бумагой служила обертка от еды, которую ежедневно приносил ему в тюрьму старый слуга. Почему же автор в довольно сложный период своей жизни решил обратиться именно к теме природы?</span>
Просто вокруг может быть много народу, который услышит и может напакостить. Это 1 причина, а 2 - не всегда можно выразить словами то, что хочет сказать сердце. Поэтому на сокровенные темы обычно говорят на языке жестов: глазами, губами, руками и т.п. 3 причина - в основном сокровенные темы - это тайны, которые зарыты глубоко в сердце и которые откапывать не нужно. 4 причина - сокровенные темы - прошлые ошибки человека, о которых он не хочет вспоминать и говорить о них. Мы все люди и все ошибаемся.