Сава:
<span>Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно
збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б
не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й
несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його
погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від
тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й
чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в
усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали
нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.
</span><span>Але
він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись.. . та не до доброго
й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою
ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли
мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,-
коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се
землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх
збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою
змішати та бог знає з ким випити!
</span>Михайло:
<span>І не саме
великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що
над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був,
одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і
замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше,
ніж за другою.
</span><span>Такий був Михайло! Просто пішов до
бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра
пристарати до орання, аби братися до землі.
</span>Сава про нього
так казав: "Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у
нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до
роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього
м'яке, як тісто!.. ".
Чего тут думать?Куча к примеру Арабских сказок есть вот к примеру Синдбад Мореход,сказка о рыбаке,сказка о Джударе и т.д.
Илья Муромец- самый любимый былинный образ русского народа. Недаром сам народ говорит о нем:
Как одно- то на небе красно солнышко,
А один-то на Руси Илья Муромец.
Это богатырь могучей силы, что дает ему уверенность и выдержку. Он защитник Русской земли, вдов и сирот.
Илья Муромец, был настоящим храбрецом. Он не мог проехать мимо беззащитных людей. Недаром говорится в былине, что по утру в Киев-град, проезжая мимо Чернигова, увидел Илья силу темную, решил помочь черниговцам. Он побил всех врагов и взамен ничего не потребовал.
В его характере есть храбрость, бесстрашие, любовь к своему народу и ненависть к врагам Родины.
Илья Муромец - это богатырь, подвиги которого восхищают и воспеваются людьми.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/25586190#readmore
Мы все не вечны и все не так как на казалось в тот же миг увидел он проснувшись рано и было так всегда а кот сидел на крыше и кричал что он от этого устал!
(А.С.Пушкин)
В общем-то, в каждой местности письменность развивалась по-разному. А значит, и писали жители разных стран и эпох разными приспособлениями.В некоторых странах пережигали дрова или уголь, этот черный порошок смешивали с водой и каким - либо клейким веществом и таким образом получали черную густую массу, которая оставляла след на гладкой поверхности. В наше время это вещество назвали бы тушью. Она долго сохраняла цвет, не подвергалась воздействию солнца, ветра, ею писали на пергаментной основе.Также в качестве туши употребляли… сок бузины. В частности, в Украине. Иногда в него также добавляли сажу и что-то для загустевания, клей. Тогда эти самодельные чернила имели сиреневатый или синеватый оттенок. Если в чернила вмешивали купорос, они, соответственно, синели и зеленели. Добавляли отвар коры красной ивы или сок свеклы – получали красноватые чернила. И так далее, по аналогии.Если говорить не о чернилах, а о том, чем же именно наносили изображение на поверхность, то это тоже зависит от эпохи, уровня ее развития, и местности проживания писавших. Всем известен «стилос» - заостренная палочка, которой древние шумеры и греки выцарапывали буквы и картинки на влажных глиняных табличках.<span>Когда изобрели папирус, применили для письма… обычные перья крупной птицы, чаще всего – гуся. Перо перед применением надо было обязательно заточить, чтобы оно было острым и выводило тонкие линии на папирусе. Тогда же изобрели и так называемые чернильницы – ёмкости, в которые наливали чернила и туда макали время от времени перо. Позже было изобретено «вечное» перо – из стали, а уж потом – всем нам известная шариковая ручка.</span>
