Именно о счастливом детстве рассказывает нам в своей повести Толстой. Мы видим, что главного героя Николеньку окружают любящие его люди – маменька, гувернер Карл Иванович, няня, отец, братья и сестры, бабушка. Все они заботятся о мальчике, стремятся сделать все, чтобы он был счастлив.
Конечно, в жизни Николеньки случаются и огорчения, неудачи, разочарования. Однако из них он делает правильные выводы. Это и мысль о том, что не нужно обижать тех, кто тебя любит (вспомним эпизод с Карлом Ивановичем) или кто слабее тебя (эпизод с Иленькой Грапом) . Это и мысль, что ценность человека измеряется его душевными качествами, а не социальным положением (эпизод с няней Натальей Савишной) . Это и горькое открытие, что близкие люди не всегда будут с тобой, что они смертны (смерть горячо любимой маменьки) и так далее
На страницах этого произведения ласковый, впечатлительный, совестливый, добрый Николенька Иртеньев радуется и плачет, надеется и разочаровывается, здесь описаны его победы и первые горькие потери.
Сердце этого десятилетнего мальчика полно любви к окружающим людям, и он щедро делится ею с близкими. Как трогательна его забота об учителе Карле Ивановиче: «Дай Бог ему счастия, дай мне возможность помочь ему, облегчить его горе; я всем готов для него пожертвовать ».
Любит Николенька и природу: часами готов он наблюдать за суетливой жизнью муравейника, любоваться полетом бабочек, вдыхать аромат цветов.
<span>Однако мальчики — не ангелы, и Николенька, как и все его сверстники, балуется и озорничает. Но, совершив какой-нибудь проступок, «грех» , Николенька искренне и глубоко раскаивается, переживает.</span>
Чем выше поднимешься, тем больнее падать.
О я пам'ятаю цей твір....
Тема твору — зображення системи освіти майбутнього, її переваг і недоліків та ставлення до неї людей. Цим твором письменник поставив за мету переконати читачів, що глибокі, ґрунтовні знання здатна дати тільки самоосвіта; щоб бути ерудованою людиною і правильно визначитися зі своїм професійним вибором, необхідно розвивати і вдосконалювати свої знання в різних напрямках й сферах життя.«Річ у тім, що Тревіліянів батько, дипломований металург, свого часу працював на одній з далеких планет. Дід його теж був дипломованим металургом. Природно, що сам коротун, не вагаючись, обрав собі цей фах.»;
«У вісімнадцять років Джордж Плейтен твердо знав, що стане дипломованим програмістом; він прагнув цього, відколи пам’ятав себе»;
«Він ніколи б не осмілився розповісти ні Тревіліянові, ні навіть своїм батькам, що саме робить і чому такий певний у собі»;
«Він (батько) бачив, як і всі довкола, що Джордж має неабиякі здібності й кмітливий розум. А це, безумовно, певний знак, що його чекає блискуче майбутнє»
Отже, Джордж мріяв про професію програміста. Він навіть готував себе до цього, самостійно опрацювавши підручники, які були досить складні. Але бажання і наполегливість були такими сильними, що юнак зумів розібратись з ними. Він робив так, як ми зараз у сучасній школі. Щоб зрозуміти програмування, він спочатку вивчав електроніку та математику. А Тревіліян особливо не задумувався над вибором свого фаху. Його цілком влаштовувало те, що його дід та батько були металургами, і він хотів продовжити їхню справу.Письменник порушив у своєму творі важливу проблему інтелектуального пошуку та здобуття знань. Вона втілена через протистояння двох героїв: Арманда і Джорджа. Перший іде слідом за іншими, такими ж, як і він, металургами. Йому достатньо знань, отриманих через стрічку. Інтелект Арманда являв собою застиглі знання. Він не вважав за потрібне самотужки опановувати і здобувати їх. Джордж, навпаки, прагнув досягти більшого. Це стало підтвердженням того, що юнакові притаманна здатність оригінально мислити, не зупинятися на досягнутому, здобувати все нові й нові знання. Багато наукових відкриттів, про які писали фантасти, стали реальністю. Світ змінюється і змінюємося ми. Можливо, дійсно, настане час, коли ми самостійно не схочемо або не зможемо вчитися, мислити… За нас все будуть вирішувати машини.
«Фах» - це оповідання – застереження, в якому, використовуючи фантастику, письменник розкриває протиприродність, абсурд того, що відбувається в реальному житті, і , моделюючи події твору на майбутнє, передбачає страшну катастрофу, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник вірить у можливості людини з душею створити краще майбутнє.
* та просто добав ким би хотів стати ти, аби не допустити такого перевороту в майбутньому*