Времена шатки,береги шапки
Слово пуще стрелы
Ах,ах,а пособить нечем
Долгь не реветь,а спать не даетъ
Бережливость лучше прибытка
Баснями соловья не кормят
Беда глупости сосед
Боль врача ищет
Больше денег-больше хлопот
Будь приветлив,а не будь изветлив
Я стою під дощем. Навколо мене немає жодної людини, а я чекаю. Чекаю,
коли під вагою теплих крапель жовто-червоний кленовий лист впаде мені
під ноги і весь залитий сльозами бездушно видихне останню порцію
спогадів про тепле літо... Він падав дуже довго, кружляючи в повітрі,
мов не хотів лежати на землі, а бажав залишитися на тонкій гілочці
дерева. Де-не-де ще залишались зелені листочки, але красива осінь вже
вишивала клени червоним, жовтим, срібним, золотим. Листочки ніби
просили: «Виший нас зеленим, нам хочеться жити». Але осінь все далі й
далі тягла золотаву нитку. Проте дерева хапалися за кожний листок, бо не
хотіли скидати свій наряд.
Дмухнув теплий вітер, переплутав моє волосся, схопив мене за
руку й повів кудись далеко-далеко. «Я не хочу йти», — кричала я йому,
але вітер впевнено підштовхував мене все далі й далі. Я йшла по листю,
воно котилося переді мною, ніби вказуючи дорогу. Нахиляючись і хапаючи
перші-ліпші листочки, я все заглиблювалась у парк, аж доки не дісталась
до невеличкого озерця, що сховалось у самому куточку. Воно не було
спокійним, як влітку. Розбурхане осіннім дощем, кидало свої хвильки на
берег. Вони бились одна об одну і аж постогнували. Раптом вітер вщух на
мить, і втомлені хвилі заспокоїлись, зупинили свій біг. Плесо озера
стало темним і гладким, тільки листочки, що так привітно підстрибували
переді мною щойно, нерухомо лежали на воді. Всіх розквартирувала хазяйка
Осінь.
1.Дата рождения Казакова.
2.Место жительства.
3.Первые произведения писателя.
4. Распространение его поэзии.
<span>5.Последний путь Юрия Казакова.</span>
Вот и наступил этот прекрасный день..Как и у всех людей, этот день я начинаю с поздравлений..В первую очередь, я думаю ,как поздравить маму, бабушку и других мне близких людей..Этот день наполнен различными эмоциями..Думаю, каждая мама достойна поздравлений от своего ребенка, ведь она подарила жизнь..Маме я делаю открытку..Ведь никакой подарок не будет лучше, чем подарок , сделанный собственными руками..В этот день я всем помогаю маме, чтобы ей было легче..Но было бы правильнее, если бы каждая женщина в мире, не работала в этот день..Я очень хочу, чтобы каждая женщина на земле ощутила сябя в этот день свободной от всяких забот..
Насколько я помню, там был человек, который менялся, в зависимости от ситуации. То одобрял, то нет. Тем самым, можно предположить, что Чехов высмеивает "изменчивость" поведения. Почитайте на досуге, интересный рассказ :)
