Учителем Бэмби был зайчик Топотун.
У Маугли-Балу и Багира.
А у Незнайки-Синеглазка.
Кузнетческим делом и живописью
Достоєвський підкреслює влада середовища над людиною. Побутові дрібниці стають у письменника цілою системою характеристик. Варто тільки згадати, в яких умовах доводиться жити «маленьких людей», і стає зрозуміло, чому вони такі забиті й принижені. Раскольников живе в кімнатці з п’ятьма кутами, схожою на труну. Житло Соні - самотня кімната з дивним гострим кутом. Брудні і жахливі трактири, в яких під крики п’яних можна почути страшні визнання знедолених людей. Крім того, Достоєвський не просто зображує лиха «маленької людини», а й розкриває суперечливість його внутрішнього світу. Достоєвський був першим, хто викликав таку жалість до «принижених і ображених» і хто безжально показав з’єднання в цих людях добра і зла. Дуже характерний в цьому відношенні образ Мармеладова. З одного боку, не можна не відчувати співчуття до цього бідному і змученого людині, задушеному нуждою. Але Достоєвський не обмежується солодким співчуттям до «маленької людини». Сам Мармеладов зізнається, що його пияцтво остаточно згубило його сім’ю, що старша дочка змушена, була піти на панель і що сім’я годується, а він п’є саме на ці «брудні» гроші.
<span> "Серебряное копытце" также близок к народным сказкам о тотемном животном, но здесь уже не столько сказка, сколько легенда - о том, как появилось или произошло что-либо. В тексте сказки даётся авторская оценка героев, например: "Девчоночка маленькая, и кошка маленькая и до того худая да ободранная, что редко кто такую в избу пустит. Девчоночка эту кошку гладит, а она до того звонко мурлычет, что по всей избе слышно". В народных сказках встречаются в основном постоянные эпитеты, герои лишены индивидуальности. </span>
