Ответ:
Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".
Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.
Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.
Не лаёт,не кусает в дом не впускает (замок)
Висит груша нельзя вкушать (Лампочка)
Ответ:
Моё письмо о мире
Дети всегда рождаются для того, чтобы жизнь на земле продолжалась. Дети всех континентов Земли хотят жить в мире без войн и горя. Они хотят очень простых вещей - играть на зеленых лужайках и учиться в светлых и просторных школах, дружить и смеяться, жить в счастливых семьях и быть под защитой взрослых.
Только так бывает не везде и не всегда. Тень войны покрывает землю, тень голода, страха, разрушения. Когда начинается война - кончается детство. Дети и война - несовместимые вещи, об этом должны помнить большие и ответственные дяди, в чьих руках судьбы мира.
Но войну гораздо легче выиграть, чем мир, таков парадокс, о котором говорил еще Жорж Клемансо в 19 веке. И так будет всегда, пока взрослые не вспомнят, что они тоже были чьими-то детьми, и не перестанут решать свои проблемы с помощью оружия.
Детям хочется видеть мир таким, каким они его рисуют: это дом, солнце, деревья, цветы, воздушные шарики и улыбающиеся папа с мамой. В этом детском мире никто никого не боится, все счастливы и беспечны, все верят в чудеса. Детский мир прост и гармоничен. Но ведь и вправду - жить в мире легко и просто. Тогда почему существуют войны? Ответьте на этот вопрос, и весь мир станет детской площадкой.
2 по-моему....но это не точно