Павлуша – найкращий друг іншого головного героя повісті Івана на прізвисько Ява. На відміну від Івана, Павлуша був більш спокійним і врівноваженим, що, звичайно, допомагало парочці двох цих друзів домагатися успіху і прославляти себе на всю невелику, але дуже жваву Васюківку. Він точно так же, як і Іван на прізвисько Ява, Павлуша був дуже активним, грайливим, розумним і кмітливим. Але при цьому він був досить серйозним хлопчиком, що відрізняло його від Яви. Проте, Павлуша Завгородній завжди, що б не придумав Ява, підтримував його і допомагав йому втілити в життя всі ті цікаві плани, які у них були. Причиною тому не тільки серйозний і врівноважений характер Павлуші, але і те, що цей хлопчик хотів стати пілотом, коли виросте. А ця професія, як відомо, вимагає особливої уваги до дрібниць, відповідальності та серйозності.
Мой первый друг, Саша, с которым мы познакомились еще в детском саду, - полная противоположность мне. Худенький, с огромными задумчивыми глазами зеленовато-серого цвета, всегда аккуратно и со вкусом одет. Любит много читать и знает, кажется, все. С ним всегда интересно. Он вовсе не "заучка", просто мир науки, литературы - его стихия. А еще у него есть удивительная черта: потребность делиться всем, что он узнал. Если начнет рассказывать - заслушаешься. Дружба с ним наполняет мою жизнь счастьем. Мы больше любим радоваться вместе, чем жаловаться друг другу на неудачи. Он с удовольствием слушает рассказы о моих спортивных делах, может оставить все свои заботы и поехать со мной на стадион посмотреть футбольный матч. Мне легче и веселее живется рядом с моим другом!
<span> Учимся мы в разных школах, у каждого из нас есть друзья-одноклассники, но вот уже сколько лет я чувствую, что именно мой первый друг - настоящий друг. Во-первых, он никогда не подводил меня, не обманывал моего доверия. Во-вторых, Саша, как никто другой, понимает меня и всегда подскажет, как правильнее поступить. Мне никогда не надоедает с ним общаться, кажется, проводил бы с ним все дни напролет. </span>
<span> В жизни есть множество примеров настоящей, красивой дружбы. Пушкин и Пущин... Их преданность друг другу, искренность и верность в дружбе покоряют меня. И мне так приятно, что моего друга зовут, как и великого русского поэта, Александр. А я, хоть совсем и не похож на серьезного, известного человека - декабриста Пущина, как и он, - Иван. Мне кажется, что в этом есть что-то символическое. Но вот чему уж следует нам поучиться у этих замечательных людей, так это умению беречь дружбу. В уединенный, занесенный печальным снегом дом к опальному поэту, которого предал даже родной отец, а все знакомые опасались упоминать его имя, приезжает единственный, верный Иван Пущин. Приезжает, не боясь ни доносов царю, ни косых взглядов петербургской знати. </span>
<span> Жизнь не испытывала еще нашу дружбу на прочность. Но я верю, что мы сохраним наше чувство дружбы на долгие годы и она всегда будет помогать нам преодолевать трудности и окрылять наши души. </span>
1. Кто такая серая шейка?
2. Почему она не может летать?
3. Кто ей может быть врагом?
4. Кто взял её к себе зимой?
5. Кто её жалел больше всех и почему?
6. Какая была серая шейка?
7. Почему её назвали серой шейкой?
8. Кто был ей другом?
9. Почему лиса хотела её съесть?
10. Почему её оставила вся стая когда улетала в теплые края?
Вот как-то так! Это всё что знаю!