А можно взять концовку сказки диснеевской "Русалочка"?
<span>складываются у него в это время ? В какой деятельности он реализуется ?
6.Какие знания Толстой приобрел на Кавказе ?
7.Почему для </span>
Цитатный план речи Тараса Бульбы о товариществе. 1) «Вы слышали от отцов и дедов, в какой чести у всех была земля наша…» 2) «Всё взяли бусурманы, всё пропало». 3) «Вот на чём стоит наше товарищество! Нет уз святее товарищества!» 4) «Но породниться родством по душе, а не по крови, может один только русский человек». 5) «Знаю, подло завелось теперь на земле нашей…» 6) «И проснётся оно когда-нибудь…» 7) «Уж если на то пошло, чтобы умирать, – так никому ж из них не доведётся так умирать!..» 5. В. Г. Белинский назвал повесть Гоголя «поэмой о любви к родине». Это, безусловно, так, но надо понимать, что любовь к родине в разное историческое время приобретает разные формы. Когда-то это – война и битвы, когда-то это – мирное строительство, развитие экономики, совершенствование государственного устройства, развитие искусств.
Ответ:
1. г (вроде)
2. тема: Зимние утро
идея:(незн не читала но ты должен понять что автор хотел сказать точнее донести до вас)
ЛУЧШИЙ ОТВЕТ
Альф
Гуру (4655)
Тема долі байстрюка, розкрита у новелі "Кумедія з Костем", яка була надрукована у 1910 році, була не новою для української літератури, адже від появи Шевченкової "Катерини" та інших творів минуло багато часу. Однак В. Винниченко зумів по-новому підійти до розгляду даної проблеми. Автору вдалося зобразити соціальні та моральні вади суспільства не через прямий осуд конкретних винуватців народження "байстрюків", а завдяки розкриттю обставин життя й психології самих жертв. Новела розпочинається із категоричної думки автора про свого головного героя: "З Костем сталася чудна кумедія... ". Письменник називає його "кумедним хлопцем". Вся "кумедність" його полягала в тому, що він, непривабливий, з "ріденькими, гостренькими" зубами, "нізащо не кусався", коли його били і ніколи не плакав.
Однак письменник розкриває нам, що за Гостевою непривабливістю, відчайдушністю та дещо зверхньою поведінкою криється біль, прагнення привернути до себе увагу, комусь сподобатися, доказати, що він все-таки людина, а не якась істота, про яку всі одностайно кажуть: "байстрюк". Автор уважно виписує найдрібніші деталі в показі поведінки й зовнішності Костя: він схожий на "забитого боязкого собаку", що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього. Кость постає перед читачами як безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина. Яскравим свідченням цього є такі рядки: "Як його вже не били і хто вже його не бив: і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси, ні за що не плакав! Уже й на парі йшли не раз, що заплаче, таки ні... Його так і прозвали за це "кам'яним виродком".
У Костя прокидаються надії, коли він дізнається про свого батька. Згодом помічаємо дивну ніжність до недопалка, що побував у руках батька - пана. Кость міцно тримає його, як найдорожчу в світі річ ("То татове! "), яка хоча б трохи пов'язує його з батьком. З тим недопалком у руці він і помирає, з тим недопалком і поховають "кам'яного виродка". Спроба кухарки забрати недопалок несподівано викликала сльози, "як горох" - вони, як і оті "хр-р-р! ", розкривають глибокий розпач "впертого" хлопчика від усвідомлення власної "нічийності". Твір пройнятий протестом проти нелюдського в людях і співчуття до "кумедного Костя".
