Очень многие писатели были и историками поэтому во многих художественных произведениях описаны исторические события
также некоторых события очень ярко вписывались в произведения и о них писали
Вір на тему: Проблема вибору в трагедії «Гамлет»<span><span>Для мислячого людини проблема вибору, особливо якщо мова йде про вибір моральному, завжди важка й відповідальна. Безсумнівно, кінцевий підсумок визначається рядом причин і в першу чергу ціннісною системою кожної окремої особистості. Якщо у своєму житті людин керується вищими, шляхетними поривами, він, швидше за все, не зважиться на антигуманний і злочинний крок, не порушить відомі християнські заповіді: не убий, не укради, не прелюбодействуй і т.д. Однак у трагедії Шекспіра «Гамлет» ми стаємо свідками трохи іншого процесу. Головний герой у пориві мести вбиває кількох людей, його вчинки викликають неоднозначні почуття, але осуд у цьому ряді коштує на останнім місці</span><span>«Бути або не бути, от у чому питання», – сумніву терзають головного героя аж до фінальної сцени. Він вражений тими подіями, які нежданно-негаданно обрушилися на його голову. Смерть батька в результаті кровожерливого й підлого вбивства, зрадництво матері, що, здавалося, так любила батька, але менше ніж через два місяці вийшла заміж за брата покійного й розділила з ним трон. Мати Гамлета важко назвати злочинницею, але в очах сина на ній лежить тяжка моральна провина: вона порушила борг вірності, забувши покійного чоловіка</span><span>Гамлет бачить дві зради людей, зв’язаних сімейними й кревними узами: його матері й брата короля. Якщо вже найближчі люди переступають закони споріднення, то чого можна чекати від інших? Ілюзорні подання звалилися, і це змушує Гамлета по-новому глянути на навколишню дійсність. Мир навколо для нього не просто спохмурнів – він перевернувся, виявивши виворіт звичних цінностей, понять, ідеалів, які раптом придбали «подвійний зміст», багатозначність. Перед ним з’являється маса недозволених питань, і головний з них: чи треба боротися з існуючою несправедливістю або варто примиритися з тим, яка життя?</span><span><span>Можна </span>припустити, що до страшних подій, що порушили його щиросердечний спокій, Гамлет був людиною цільним, його думки й воля не розходилися зі справою. З тих пор як Примара зажадала помститися кривдникові, Гамлет постійно відчуває протиріччя: його свідомість ясно говорить, що він повинен зробити, але йому не вистачає волі, рішучості. З іншого боку, можна припустити, що аж ніяк не відсутність волі залишає Гамлета довгий час без дії. Недарма тема смерті постійно виникає в його міркуваннях: вона перебуває в прямого взаємозв’язку з усвідомленням тлінності буття</span></span>
Согласно былинам, богатырь Илья Муромец до 33-х лет (возраста, в котором
начал проповедовать и погиб Христос) «не владел» руками и ногами, а
затем получил чудесное исцеление от старцев (или калик перехожих) . Они,
придя в дом к Илье, когда никого кроме него не было, просят его встать и
принести им воды. Илья на это ответил: «Не имею я да ведь ни рук, ни
ног, сижу тридцать лет на седалище» [. Они повторно просят Илью встать и
принести им воды. После этого Илья встаёт, идёт к водоносу и приносит
воду. Старцы же велят Илье выпить воду. Илья выпил и выздоровел, после
второго питья ощущает в себе непомерную силу, и ему дают выпить третий
раз, чтобы уменьшить её.
Характеристика.
Илья Иванович Муромец, богатырь, занимается защитой Руси с 33 лет, до этого набирался силы и сидел на печи.
За время защиты от ворога показал себя грамотным, квалифицированным богатырем.
Характер стойкий, нордический. Беспощаден к врагам Руси. С товарищами по оружию (Алешей Поповичем и Добрыней Никитичем) в отношениях ровен. Пользуется заслуженным уважением. Морально устойчив, идеологически выдержан. Под судом и следствием не был, ни сам ни его родственники за границей и в окуппации не были.