1.Какие главные качества русского солдата?
<span>2.Почему Лермонтов называет участников бородинской битвы богатырями? </span>
<span>3.Почему у солдатов есть чувство ответственности за свою Родину? </span>
4.Смелость и мужество,гордость и скромность....к кому из участников бородинской битвы эти качества можно приписать....
<span>P.S. Просьба глупые ответы не писать</span>
Честь - это доблесть, достоинство, благородство души. Это планка, ниже которой человек не должен опускаться.
<span>около 200 тысяч лет назад</span>
<span>Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова. </span>
В рассказе М. А. Шолохова «Судьба человека» перед читателем предстает не просто история, а действительно судьба человека, воплотившего в себе типические черты национального русского характера. Андрей Соколов, скромный труженик, отец семейства, жил и по-своему был счастлив. Но вдруг война… Соколов ушел на фронт защищать Родину. Как и тысячи других, таких же, как он, на войне Андрей столкнулся с неотвратимыми и неизбежными ужасами. Она оторвала его от родного дома, от семьи, от труда. Бытие Андрея Соколова как бы опрокинулось, еще недавно такая счастливая жизнь вдруг ни за что начала бить и хлестать его изо всех сил. За что же этот человек так наказан? Страдания Соколова — это не эпизод, связанный с частной судьбой человека. Русскому человеку были навязаны ужасы второй мировой войны, и ценой громадных жертв и личных утрат, трагических потрясений и лишений он отстоял свою Родину. В этом и заключается смысл рассказа «Судьба человека».
В рассказе Шолохова подвиг человека предстал в основном не на поле боя и не на трудовом фронте, а в условиях фашистского плена, за колючей проволокой концлагеря. В духовном единоборстве с фашизмом раскрывается характер Андрея Соколова, его мужество.
Андрей Соколов пережил все тяготы вой-» ны вдали от Родины. Его доля — бесчеловечные испытания фашистского плена. Не раз смерть смотрела ему в глаза. И вся суть рассказа в том, что каждый раз Андрей Соколов находил в себе мужество оставаться человеком.
