1 ДАМАСЬКА СТАЛЬ
2 ГРЕЦЬКИЙ ВОГОНЬ
3 ГНУЧКЕ СКЛО
4,ТЕПЛОВА ПРОМЕНЕВА ЗБРОЯ
5 ПРОТЕОТРУТА ВІД УСІХ ОТРУТ
6 РИМСЬКИЙ БЕТОН
Так звісно мала,Франція завжди грала величезну роль в житті Росії та інших європейських держав. Багато хто говорив, що для того щоб зрозуміти і дізнатися Європу, досить дізнатися Францію.Вплив на Європу Великої французької революції таке велике, що його важко переоцінити. Вона вплинула не тільки на окремі події в окремих країнах, але й, за одностайним визнанням істориків, справила величезний вплив на все XIX століття. Вона здійснила своє прагнення до добра і справедливості через торжество ідей розуму, свободи і рівності. Вона зробила, за словами Миколи Бердяєва, "один з найбільших гуманістичних експериментів» 1 . Вона осяяла світлом своїх ідей цілі народи і повалила багатьох в невимовний жах. За словами того ж Бердяєва, "соціалізм, такий характерний для XIX століття був не тільки породженням Французької революції, він був також реакцією на Французьку революцію, реакцією проти того, що Франція не виконала своїх обіцянок, не здійснила свободи, рівності і братерства ". Реакція на французьку революцію дуже неоднозначна. Події у Франції з усією очевидністю показали, що будь-яка революція несе в собі бунт, анархію і терор. Боротьба за краще життя всіх людей, за ідеали свободи і справедливості для багатьох сучасників перетворюється на жахи репресій, терор, варварський беззаконня і смерть. Не випадково сама Франція суворо обійшлася з героями Великої революції, так шанованими багатьма європейськими сучасниками і нащадками, не пробачивши Робесп'єру і його сподвижникам крові свого народу. Напевно в СРСР ім'я Робесп'єра знав кожен школяр. Навіть у такому далекому від Франції місті як Красноярськ його ім'ям названа вулиця. І таких назв мабуть чимало до цих пір в містах Росії. Але офіційна Франція забула своїх «героїв» - революціонерів. У столиці Франції немає жодного великого пам'ятника Максимілліаном Робесп'єру, він похований на мало кому відомому цвинтарі у братській могилі.
Саме історія Французької революції та її впливу на європейські події дозволить нам відповісти для себе на багато питань. Що таке свобода? Коли можна говорити про свободу однієї людини, чи цілого народу? Великий російський художник Ілля Глазунов сказав одного разу, «що свободи взагалі не існує, є свобода від ... і свобода для ...». Чи так це А що таке благоденство народу і як його досягти? І чому боротьба за світлі і чисті ідеали людства, за поліпшення життя людей, гноблених ким-небудь завжди несе жорстокості, анархію і кров?
Говорити про вплив якоїсь події, що відбувається з одними людьми на життя інших людей, інших народів, на їхню історію досить складно. Нехай навіть це таке значна подія як революція. Французька революція довгий час розбурхувала Європу своїми ідеями, революційним поривом величезного народу і стала приводом до роздумів і активних дій багатьох людей і співтовариств протягом цілого століття. Тому, говорити про вплив - це говорити про те, як ідеї визволення від безправ'я і гноблення переносяться від одного народу до іншого. Це говорити як вогонь бунту і боротьби проти старих порядків охоплює всі інші країни. Як уявлення про нове життя, про іншому громадському та економічному укладі заражають думки багатьох людей. Сама спроба змінити хід історії, зробити те, про що багато хто тільки мріють, пробуджує людей до активних дій. Але революція ще й застерігає, насторожує. Вона показує, як небезпечно для будь-якої форми державного правління об'єднання великих мас народу проти. Як стихійний і некерований бунт натовпу. Як непередбачувана революція, і може обернутися для багатьох катастрофою нездійснених надій і доль.
Розкриваючи цю тему, ми можемо зрозуміти, що таке революція, як вона виникає, ніж вона важлива для інших: які філософські, економічні та соціальні ідеї вона принесла людству, яка роль революцій в історії. І спробувати відповісти на питання: А чи потрібні нам революції?
ЛОКК (Locke) Джон (1632-1704), английский философ, основатель либерализма. В «Опыте о человеческом разумении» (1689) разработал эмпирическую теорию познания. Отвергая существование врожденных идей, утверждал: все человеческое знание проистекает из опыта. Развил учение о первичных и вторичных качествах и теорию образования общих идей (абстракций) . Социально-политическая концепция Локка опирается на естественное право и теорию общественного договора. В педагогике исходил из решающего влияния среды на воспитание. Основоположник ассоциативной психологии.
ВОЛЬТ˜ЕР (Voltaire) (наст. имя Мари Франсуа АРУЭ, Arouet) (1694-1778), французский писатель и философ-просветитель, деист, иностранный почетный член Петербургской АН (1746). Лирика молодого Вольтера проникнута эпикурейскими мотивами, содержит выпады против абсолютизма. Зрелая проза разнообразна по темам и жанрам: философские повести, сатирические поэмЫ, публицистика, исторические сочинения. Деятельность Вольтера связана с борьбой против религиозной нетерпимости и мракобесия, критикой феодально-абсолютистской системы. Сыграл значительную роль в развитии мировой, в т. ч. русской, философской мысли, в идейной подготовке Французской революции кон. 18 в. С именем Вольтера связано распространение в России т. н. вольтерьянства (дух свободомыслия, пафос ниспровержения авторитетов, ирония) .
МОНТЕСКЬ˜Е (Montesquieu) Шарль Луи (1689-1755), французский просветитель, правовед, философ. Выступал против абсолютизма. Стремился вскрыть причины возникновения того или иного государственного строя, анализировал различные формы государства и формы правления. Средством обеспечения законности считал принцип разделения властей - оказал большое влияние на развитие конституционной мысли 18-20 вв.
РУСС˜О (Rousseau) Жан Жак (28 июня 1712, Женева — 2 июля 1778, Эрменонвиль) , французский писатель и философ. Представитель сентиментализма. С позиций деизма осуждал официальную церковь и религиозную нетерпимость. Руссо выступал против социального неравенства, деспотизма королевской власти. Руссо идеализировал естественное состояние всеобщего равенства и свободы людей, разрушенное введением частной собственности. Государство, по Руссо, может возникнуть только в результате договора свободных людей . Эстетические и педагогические взгляды Руссо выражены в романе-трактАТЕ «Исповедь» (издание 1782-1789), ставил в центр повествования «частную» , духовную жизнь, способствовали становлению психологизма в европейской литературе. «Пигмалион» (издание 1771) — ранний образец мелодрамы. Идеи Руссо (культ природы и естественности, критика городской культуры и цивилизации, искажающих изначально непорочного человека, предпочтение сердца разуму) оказали влияние на общественную мысль и литературу многих стран.
<span>ДИДР˜О (Diderot) Дени (1713-84), французский философ-просветитель, писатель, иностранный почетный член Петербургской АН (1773). Основатель и редактор «Энциклопедии, или Толкового словаря наук, искусств и ремесел» (тома 1-35, 1751-80). В философских произведениях — будучи сторонником просвещенной монархии, выступал с непримиримой критикой абсолютизма, христианской религии и церкви, отстаивал (опираясь на сенсуализм) материалистические идеи. Литературные сочинения написаны в основном в традициях реалистически-бытового романа Просвещения (проникнутый народным жизнелюбием и житейской мудросью. Труды о народном образовании.</span>