"Черёмуха"
эпитеты: черемуха душистая, ветки золотистые, роса медвяная, зелень пряная, маленький серебряный ручей, зелень золотистая, волной гремучею,
Олицетворения: Ручей ... вкрадчиво под кручею... песенки поет, бежит ...серебряный ручей.
Метафоры: черемуха кудри завила, роса сползает по коре, зелень сияет в серебре, черемуха душистая, развесившись, стоит; зелень золотистая на солнышке горит, ручей волной гремучею ветки обдает.
"Пороша"
Эпитеты: белою косынкой, бесконечная дорога
Сравнения: Словно белою косынкой повязалася сосна; понагнулась, как старушка, оперлася на клюку; бесконечная дорога убегает лентой вдаль
Метафоры:Заколдовал невидимкой лес; слышны звоны под копытом на снегу; в<span>алит снег и стелет шаль.
Олицетворения: </span><span>Дремлет лес под сказку сна, .</span><span>
</span>. .
<span>
</span><span>
</span>
Богатство не в обладании сокровищами а в умении ими пользоваться
В выражении своей мысли на писме
Ответ:
Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".
Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.
Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.
У меня такое же задание было :
Он имел в виду что время надо беречь убежит не поймаешь ! Моргнёшь уже старик !
Перед он имел в виду можешь поставить я думаю что он то то то