<span> Неологизмы Маяковского:
1) "пригорок Пушкино горбил Акуловой горою". Слово<em> "горбил"</em> придумал поэт, он хочет сказать, что Акулова гора на пригорке Пушкино выступала, как <em>горб </em>на спине инвалида: именно таким манером <em>изогнулся пригорок.</em>
</span><span>2) "занежен в облака ты". Маяковский создал краткое причастие "<em>занежен</em>" по аналогии с более привычным выражением <em>"</em><em>изнежен</em><em> (в облаках)"</em>. Образ получается более ярким: облака, <u>нежно за</u>кутав солнце, дают ему передышку.
</span>3) "<span>златолобо" Поэт использует краткое прилагательное от "<em>златолобый</em>", созданное им по аналогии с прилагательными к<em>рутолобый </em>и з<em>латокудрый</em>.
</span><span>4) "луч-шаги" - сложное слово объединяет два понятия <em>"шаги"</em> и <em>"</em><em>лучи"</em>, т.к. солнце может шагать только так.
5) "</span><span>солнца ясь струилась" Поэт выражается кратко: <em>"ясь"</em>, имея в виду <em>ясность.</em> Солнце существует миллиарды лет, поэтому для его сути подходят краткие односложные, подобные древним <em>(явь, аз есмь, свет),</em> слова.
</span>6) "<span>тупая сонница".<em> "Сонница"</em> показалась, очевидно, Маяковскому более удачным антонимом <em>"бессоннице"</em>
7) "п</span><span>ойдем, поэт, взорим". Солнце предлагает поэту <em>взойти зарей</em></span><span>,</span><span> т.к. они проговорили всю ночь, и уже время утренней <em>зорьки</em>.</span>
Другие слова уже существовали:
а) вставало солнце <em>а́ло</em>. Из прилагательного "алый" Маяковский сделал наречие, но оно уже употреблялось, хотя и нечасто,и до Маяковского
б) "<em>слазь</em>" просторечный аналог "слезай".
в) заела <em>Роста</em> - Аббревиатура РОСТА- Российское телеграфное агенство, для которого Маяковский рисовал много плакатов,
Кроме слов-неологизмов Маяковский употребляет новые необычные сочетания. "<em>Светишь в оба</em>" - вместо глядишь в оба (глаза). "<em>Солнц двустволка</em>" - т.е. двойной залп по тьме, настоящего солнца и поэта-солнца. "<em>До дней последних донца</em>" - до последнего часа жизни.
Жага до життя» образ головного героя Риси характеру головного героя: Сміливість, терпіння, упертість, життєлюбність Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею». Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування
Хлестаков в рассказе "Ревизор" выдавал себя за ревизора,он врёт о себе. Он по правде хотел попросить в долг деньги на дорогу но ему сразу подают взятки а он сначала не понял. Ложный слух распустили о Хлестакове Бобчинский и Добчинский
Всегда ее нужно читать, все что в ней есть знать. Что это? (книга)
Белое в любое время года. Что это? (снег)
еще 2 в голову не приходит, прости:)
Мне хочется плакать когда я вижу инвалидов; бедных детей ; когда преданный друг погибает или с ним случается несчастье , горе и когда ктото плачет изза растования