"Уроки французского» - это рассказ Валентина
Распутина о своем трудном послевоенном детстве, когда «голод еще не отпустил»,
а у матери, кроме него, было еще двое детей, он - самый старший. Жили совсем
плохо, что, казалось хуже уже некуда. Весной, когда пришлось особенно туго,
чтобы хоть как-то отвлечься от желания поесть, он "глотал сам и
заставлял глотать сестренку глазки проросшей картошки и зерна овса и ржи".
<span> </span>Автор говорит о том, что в то время в небольших
деревнях были только школы, дающие начальное образование, чтобы продолжить
учебу, дети с одиннадцати лет должны были жить вдали от родителей, не готовые к
самостоятельной жизни, должны были жить среди чужих людей. Распутин показывает,
как дети страдали от тоски по родному дому. "Никогда раньше даже на день я
не отлучался из семьи, и, конечно, не был готов к тому, чтобы жить среди чужих
людей. Так мне было плохо, так горько и постыло! - хуже всякой болезни». <span> </span>Дети, приехавшие на учебу, были беззащитны, ничтожных
припасов еды, присылаемых родителями, им не хватало, к тому же, продукты могли
украсть, и некому было помочь. То же происходило и малокровием, что привело к
тому, что у него «часто ни с того ни с сего принималась вдруг кружиться
голова». Скудные припасы, которые присылала ему мать, отрывая последнее от
других своих детей, от сестренки с братишкой, кто-то воровал. И мальчик
погибал, потому что «голод здесь совсем не походил на голод в деревне. Там
всегда, и особенно осенью, можно было что-то перехватить, сорвать, выкопать,
поднять, в Ангаре ходила рыба, в лесу летала птица. Тут для меня все было
пусто: чужие люди, чужие огороды, чужая земля..." <span> </span>В своем рассказе автор пытается объяснить, что
подростку бывает трудно найти правильный выход из ситуации, в которую он
попадает. Так, герой Распутина не видит ничего другого, как пойти на поляну и
играть на деньги, чтобы хоть как-то выжить. Там он впервые сталкивается с
несправедливостью, жестокостью, там, ему пришлось «постигнуть на собственной
шкуре», что «никогда и никому еще не прощалось, если в своем деле он вырывается
вперед. Не жди тогда пощады, не ищи заступничества, для других он выскочка, и
больше всех его ненавидит тот, кто идет следом». Мальчик был жестоко избит.
Оставшись один, он «упал в жесткую сухую траву и ... горько навзрыд заплакал.
Не было в тот день и не могло быть во всем белом свете человека несчастнее
меня». Но голод заставил его вернуться. Он старался «не выделяться», пытался
выиграть денег хотя бы на пол-литровую баночку молока, чтобы хоть чуть-чуть
поправить здоровье, но это ему не удалось, его снова избили. <span> </span>Валентин Распутин в своем рассказе показал, какую роль
играют учителя в жизни детей. <span>
Победители не всегда выигрывают. Даже победители проигрывают. Нужно уметь не только выигрывать, но и проигрывать. / если ты не умеешь проигрывать, то не можешь и побеждать/
Альпійська балада» Биков короткий зміст Середина Великої Вітчизняної війни. Події проходять біля Лахтальскіх Альп в таборі з бранцями. Всю ніч було бомбування, а на ранок бранці знайшли в старому цеху бомбу. Вони замінили детонатор і вирішили скористатися шансом. Військовополонені задумали віддати бомбу Івану Терешко. Несподівано підійшов німець і покликав юнака, щоб той почистив його взуття. Недалеко трудилися каторжниці і одна з них презирливо дивилася на Івана. Хлопець схопився і стукнув офіцера в обличчя. Німець дістав пістолет, але пролунав вибух і весь завод був у хмарі пилу. Терешко вирвав у німця зброю і втік. Він перестрибнув паркан і впав на картопляне поле. Наприкінці поля був ліс, але дістатися туди герой не зміг — не дали фашистські собаки. Одну вдалося пристрелити, іншій в сутичці зламати шию. У лісі утікач побачив, що за ним хтось йшов. Це була молода, тендітна італійська дівчина з чорними очима по імені Джулія. Вдалині виднівся ще один полонений. Зайвий «баласт» Івану був не потрібен, але необережну супутницю він не залишив. Герой біг швидко. Тільки зараз він бачив, що залишився без взуття і рану від укусу пса. Вночі в ущелині втікачів застала злива. Заснулому Терешки снилося одне і те ж, немов він знову потрапляє в полон. Було це недалеко від Харкова, Іван отримав травму і отямився в полоні. З ранку дівчина розбудила хлопця. Пара пояснювалася на російсько-німецькою мовою. Юнак планував дійти до Трієста, де повинні були бути союзники. Основне завдання — знову не потрапити в полон. Йдучи з ущелини молоді люди забрели в темний сосновий ліс. По дорозі їм зустрівся місцевий селянин, чоловік поважного віку. Іван погрожував йому зброєю і забрав хліб з курткою, так як для подальшого шляху потрібні були одяг і їжа. Джулія і Іван втекли якнайдалі і присіли поїсти. Пролунав звук пострілів. Хлопець помітив того самого втікача, який слідував за дівчиною. Він біг за героями весь цей час, фашисти стріляли. В’язень упав додолу, замовк звук пострілів. Полонені стали швидше покидати це згубне місце. Ваня не раз тікав з табору. При останній спробі він опинився на Україні. Хлопця побачили німці, коли він хотів знайти провізію. Іван зник у якійсь хаті, але незабаром дружина господаря його видала. Далі на очі героя знову попався той самий в’язень. Живий! Гефтлінг йшов по п’ятах і просив поїсти, тому довелося йому дати шматочок цінного хліба. Іван вважав, що добром це не скінчиться, але пристрелити слабкого в’язня не міг. Втікачі вибралися на стежинку і вирушили далі. Холод пронизував їх тіла, табірний одягу не зігрівав. Італійка повідала про себе. Дівчина була з багатого сімейства, але втекла заради коханого комуніста. Джулія вірила, що СРСР — казкове місце, де живе радість і щастя. Юнак не зумів сказати їй, як там жилося насправді .. Увечері йшов сніг. Терешко просувався далі, але супутниця йти вже не могла. Тоді хлопцеві довелося нести її на собі. Вранці їм вдалося спуститися в місце, де були луки. У Івана ніколи не було коханої. Після смерті тата головним у сім’ї став він, було не до кохання. З боку він спостерігав за любовними відносинами між юною медсестрою і старшим лейтенантом, у якого служив. Все виглядало серйозно, але після загибелі лейтенанта дівчина знайшла іншого. Іван був упевнений, що всі дівчата такі ж вітряні та непостійні. На просторому лузі, де опинилися в’язні, росла суниця. Вперше вони поїли. Терешко хотів розповісти правду про Радянський Союз, але італійка вперто відмовлялася слухати. Їй хотілося вірити в ту світлу казку, заради якої вона і жила. Іван в очах Джулії виглядав справжнім героєм, хоча сам він думав інакше. Терешо вважав, що краще застрелитися, ніж потрапляти до фашистів. Любовне почуття між молодими людьми виникло несподівано, захопивши їх цілком … Закохана пара змогла провести на чудовому лузі лише добу — більшого їм було не дано. Тут знову з’явився той самий в’язень, йому вдалося наздогнати їх. Знову довелося дати йому хліб. Собачий укус давав про себе знати, нога Івана боліла і кровоточила. Згодом вязень зник ненадовго, а потім з’явився знову в компанії фашистів. Каторжники бігли знову. Терешко не міг швидко йти через рани, дівчина всіляко допомагала йому. Потім Джулія молила не використовувати патрони, кілька залишити, щоб не дістатися фашистам живцем. В’язні добігли до ущелини, внизу — прірва. Німці перестали їх переслідувати, бо знали про це. Але тут Іван побачив знизу замет і кинув дівчину в нього. Сам туди не стрибнув, заважала хвора нога. На юнака кинулися фашистські пси і загризли на смерть. Через роки після війни рідня Терешки отримала лист від Джулії Новеллі. Її врятували партизани, після вона стала трудитися в Союзі боротьби за мир. У Івана залишився син — Джованні, якого Джулія змусила вивчити російську мову. Італійка завжди пам’ятала коханого і шкодувала, що немає жодного його фото … Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: світова література
Найбільше мене вразив Роскольніков Радіон.Тому що він перед та після вбивства потрапляв під натиск навколишнього середовища, та гідно себе вів.На мою думку не слід звинувачувати його в потрійному вбивстві тому що коли віе вбивав лизавету, він не знав про те що вона була вагітна, і насправді йлму прийшлося вбити її тільки заради того, щоб захистити себе! Також Раскольніков вчинив багато хороших вчинків наприклад врятував дітей з пожежі та допоміг соні з похороном батька!
Або напиши про соню сарселадову, шо вона тобі сподобалась тим, шо вона була повією заради того щоб допомогти своїй сім'ї, шо не здала Роскольнікова ментурі, шо завжди підтримувал а його
