Найчарівніший прояв любові — кохання. Це почуття знову й знову доводить, що без нього життя втрачає сенс. Кохання змінює людину, в її душі ніби розквітає чарівна квітка, яка своїм тонким ароматом заповнює кожну клітину; кохання дарує людині радість, гармонію — саме таким є ідеальне уявлення про це почуття. Та чи існує таке кохання? Чи кожна людина зустріне його на своєму шляху?
На мою думку, кохання, у тому разі, коли воно дійсно справжнє, — це важке випробування. Таке почуття ніколи не покине людину, які б не були обставини. Йому байдужі відстань, час, вік, розставання. Не завжди можна ототожнити таке почуття із щастям. Навпаки, зазвичай воно приносить великі страждання, часто закінчується трагічно: смертю, в'язницею, божевіллям. Тому людина часто обминає своє справжнє кохання і знаходить буденність, у якій і проживає тихо та спокійно своє життя — без великого щастя, але й без великого горя.
Більш примітивні люди взагалі не здатні на це піднесене почуття. Для них кохання — лише задоволення фізіологічних потреб. Хоча така «штучна» любов і здається стабільною, іноді вона закінчується дуже швидко, або навіть переходить у відразу та ненависть. Бо люди не можуть жити разом протягом тривалого часу, не маючи нічого спільного. Таким чином, виникають конфлікти, що неминуче ведуть до руйнування хиткого сімейного союзу.
Трапляється й таке, що людина задля надбання матеріальних цінностей нехтує своїм справжнім коханням. Шлюб за розрахунком у сучасному житті — річ зовсім не рідкісна. Іноді ж навпаки — щире кохання стає неможливим через соціальну нерівність чи через інші життєві обставини, що його не стосуються.
Тож справжнє кохання — це велике надбання людини. Воно формує особистість, визначає її сутність: воно стає головним випробуванням у житті людини, робить її щасливою або нещасною. То чи існує справжнє кохання сьогодні? Мабуть, що так, оскільки й зараз люди продовжують здійснбвати безглузді та героїчні вчинки задля кохання і страждати від цього. Це й робить їх людьми.
Просто нарисуй облака,а потом попробуй изобразить себя.
Если не получилось то придумай и нарисуй что-нибудь другое:)
Композиция произведения Н. Лескова «Старый гений» построена на рассказах ее самой наблюдателю. Художественными приемами являются ирония и сарказм, иногда создается эффект трагикомедии. Автор выступает в произведении рассказчиком, создав свой образ человека, который сочувствует старушке, дает ей немного денег, но тоже не верит, что она добьется правды.
Сразу говорю это Анализ стихотворения!
В основе сюжета рассказа Николая Лескова «Старый гений» лежит ситуация, типичная, к сожалению, как для России 19-го века, так и для России сегодняшней. Богатый франт обманул старушку, не заплатив ей долг, и теперь у нее отбирают дом. Должностные лица не защищают старушку, уж слишком большие связи у должника. Хотя старушка и права по закону, «непреодолимое препятствие» возникает там, где нужно просто найти должника и вручить ему судебную бумагу.
<span>Пётр Андреевич Гринёв с детства воспитывается в обстановке высокой житейской нравственности. В Гринёве как бы соединились доброе, любящее сердце его матери с честностью, прямотой, смелостью- качествами, которые присущи отцу. Андрей Петрович Гринёв отрицательно относится к лёгким, но бесчестным способам делать карьеру при дворе. Присягнув Пугачёву- убийце Машиных родителей, Петруша становился соучастником преступления. Поцеловать руку Пугачёва- значило предать все жизненные идеалы, предать честь. Гринёв не мог преступить морального кодекса и жить подлой жизнью предателя. Лучше было умереть, но умереть героем. </span>
