Гріх — помилка, яку допускає людина у процесі своєї життєдіяльності, відступ від істини, поганий людський вчинок,який часто призводить до жахливих наслідків.кожна людина в своєму житті робить помилки від самого народження, кожна людина грішна. Безгрішних людей не існує і, щоб здобути душевний спокій, людям треба визнати цей факт. Кожна людина у своєму житті робить помилки, але далеко не всі їх визнають і за можливостю виправляють. Завдання людини — триматися шляху істини і життя, попри всі негаразди.Із самого початку юний і чистий Доріан Грей опинився між двома протилежними ідеями: «чистого мистецтва» художника Безіла та вченням лорда Генрі, який бачив мистецтво в самому собі. Але, на жаль, «митець власної душі» та «митець власного життя» не помічали душ інших людей, вони прогледіли й душу юного красеня. Учень заперечив теорії своїх наставників і як наслідок — у пізнанні життя став злочинцем, а для себе — власним душогубцем.Урешті-решт сам герой зрозумів, до чого доводить нехтування мораллю: «Смерть власної душі в живім тілі». Руйнівні сили, які впустив у свою душу Доріан Грей, знищили і його тіло. Тож коли він кинувся з ножем на портрет, то убив самого себе.У романі багато блискучих парадоксів: «Доброго впливу взагалі не існує», «Сумління — це страх», «Життя — це лише нервові волокна і клітини мозку» тощо. Але в порівнянні зі страшними змінами, що сталися на портреті, вони втрачають свою привабливість і стають марними. О. Уайльд, почавши із заперечення моралі в мистецтві, закінчив запереченням її заперечення. І в цьому теж полягає парадокс письменника. Він дійшов висновку про те, що саме мистецтво є найвищим людським сумлінням, непідкупним і незнищенним. Доріан покараний лише тоді, коли піднімає руку на прекрасне — на витвір мистецтва. Відомо, що мистецтво як втілення прекрасного є вічним, тому й гине герой, вчинки якого є аморальними й страшними.Фінал роману досить символічний. Портрет стає суворим суддею вчинків Дорі- ана Грея. Подальші зміни такі значні та страшні, що Грей більше не може бачити свій портрет і намагається позбавитися його. Та виявляється, що він знищує не власне зображення, а себе самого.Після смерті героя портрет знову став таким, як раніше, він неначе «відродився». Це є прекрасним свідченням того, що справжня краса існує поза теоріями. Тому портрет — один із головних персонажів роману. Він є магічним дзеркалом, що висвітлює сутність буття. Портрет, наче рентген, показав хворобу, знищив її та засяяв новими фарбами.О. Уайльд колись сказав: «Кожна людина бачить свої гріхи в Доріанових<span>» ,тож ми можемо тільки вчитися на помилках героя,відчувати те що він,думати про наслідки та залишати в собі ті переживання героя,щоб надалі рости духовно та збагачуватися ,а не морально розкладатись</span>
Разум играет большую роль в жизни России благодаря его знаниям мы строим села и города продвигаем технологии .то что мы считали будущем постепенно проникает в нашу жизнь .
Культура тоже дает и себе знать ведь без нее кто бы знал что такое вообще Россия .еще с древних времен культура России продвинулись благодаря народному творчеству . То есть красивые народные песни и народная музыка на на родных инструментах таких как балалайка или гусли .
Вообщем без человеческого разума наша жизнь вперед не продвигалась.
1.Иван хотел победить чудо-юдо, которое напало на его деревню и пожелало уничтожить всех ее жителей.
2.Именно Иван из трех сыновей справился с чудом-юдом. То есть в сказке рассказывается о борьбе Ивана-крестьянского сына и чуда-юда. Героем является именно младший сын, а старшие остаются в тени.
3.Родители братьев были крестьянами. Весь день они усердно трудились в поле. Братья вынуждены уехать бороться с чудом-юдом и защищать свою землю. В сказке об этом говорится так: «Не горюйте, батюшка и матушка! Пойдем мы на чудо-юдо, будем с ним биться насмерть!»
4.Братья встретили сначала дедушку, который рассказал им о мечах булатных. Затем они повстречали старуху. Она рассказала, какую беду принесло чудо-юду в ее деревню. Лишь одна старуха и выжила.
5.Братья засыпали во время дозора и Ивану приходилось вести бой самостоятельно. Но с каждым разом бой становился труднее, потому что у чуда-юда было больше голов.
6.В сказке его называют: Иванушка, а затем Иван, Иван-крестьянский сын. Это можно объяснить тем, что сначала его воспринимали как ребенка, младшего из братьев. Затем Иван доказал, что он самый мужественный и отважный. Это отразилось на его имени.
7.Иван-крестьянский сын наделен такими чертами характера, как мужественность, храбрость, отвага, стойкость духа. Все эти качества он имеет на протяжении сказки. Решительность помогает ему отправиться в путь. Мужественность и отвага помогают в бою. А тонкий ум и смекалка помогают добраться домой.
8.Иван – персонаж сказки о чуде-юде. Он очень сильный и самоотверженный. В одиночку он побеждает чудовище, борясь три ночи подряд. Но не только силой и отвагой славился Иван-крестьянский сын. Он был очень умен и мудр. Подслушав разговор женушек чуда-юда, он сумел отвести от себя и своих братьев беду.
Падчерица умная самая хорошая девочка на свете.Трудолюбивая,красивая,вообщем замечательная просто умница.Каждому ребенку надо на нее равняться.Если честно то я люблю падчерицу.
<span>Дерево - осенью даёт плоды, зимой - топим печь, весной - зелёные листья, летом - тень. </span>