У повісті «Захар Беркут» Іван Якович Франко створив образ справжнього народного ватажка, щирого патріота рідної землі.
<span> </span>
<span> У великому гірському селі Тухля живе сивий чоловік Захар Беркут. У тухольській громаді його дуже поважають, прислухаються до думок. Захар уміє говорити, як ніхто інший, він один може так точно й влучно висловити думки всієї громади. </span>
<span> </span>
<span> Цікаво те, що маючи такі надзвичайні лідерські здібності, він не прагне влади над громадою, а лише дає цінні й розумні поради. Саме так говорить про свого батька син Захара — Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має ніякої й не жадає її». </span>
<span> </span>
<span> Захар Беркут був найстаріший віком у всій тухольській громаді, адже йому вже дев'яносто літ. Він батько восьми синів, і троє з них сиділи вже разом з ним між старцями. Але не лише своїм поважним віком заслужив він таку честь — бути ватажком, він відрізняється винятковою мудрістю й практичністю розуму. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх... провідників цілого народу...» </span>
<span> </span>
<span> Цікаво і те, що, незважаючи на свою старість, цей чоловік був ще досить сильний, продовжував працювати в садибі й на пасіці. Усі тухольці постійно дивувались його знанням у садівництві, а він радо допомагав і передавав свої знання кожному, хто цього хотів. «А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки... Лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут». </span>
Повага, працелюбність, сміливість, чемністі, культурщина, розум, кмітливість)
Тому що Данилко дуже зрадів і сказав що любить весну і лелек ще тому що лелеки прилітають навесні,у тексті вказано,що данилко любить ту пору коли вона вкрита пташиними зграями.
Чумацькі пісні це вид суспільно побутових
а художні засоби суспільно-побутових
епітети
персоніфікації
порівняння
повтори
пестливі слова
У нашій мові є багато чудових слів, які милозвучно складаються у задушевну пісню.
Мелодійні рядки лунають на концертних площадках. Українські народні пісні щиро виконують гості на весіллях. Ніжно звучать колискові пісні з маминих вуст та заколисують немовлят. Колядки, щедрівки, веснянки - чудове пісенне надбання нашого народу, яке бережно передається через покоління. Багато поетичних рядків Тараса Шевченка, які покладені на музику, стали народними піснями.
Українські пісні різноманітні. Вони оспівують неповторність рідного краю, славне козацьке минуле нашого народу, напружену визвольну боротьбу за незалежнсть, високі почуття. Зачаровують душу, захоплюють своєю красою. Ось такі вони, пісні мого рідного краю.
