Не важно,как выглядит человек,не важна его одежда ,а важен его внутренний мир,его ум ,его чувства и мысли , переживания и страдания.
Прости больше не смогла!
Санчо Панса — кастільський селянин, односелець Алонсо Кихано, який умовив простодушного Санчо стати його зброєносцем, пообіцявши йому незлічені багатства. Разом з Дон Кихотом Санчо Панса(«панса» в перекладі з іспанського означає «черево») складають пару пародійних персонажів, на кшталт Пантагрюэля і Панурга. Худий і довгов’язий Дон Кихот поряд з низеньким товстуном зброєносцем справляють комічне враження своєю несполучуваністю.
Санчо в романі виступає в ролі посередника між ідеальним світом свого хазяїна і дійсністю. Щоб уникнути конфлікту, йому нерідко доводиться «перекладати» слова і вчинки «мандруючого лицаря» мовою, зрозумілою таким, що оточує. Тому цей образ відрізняється двоїстістю. Захоплений і в той же час приземлений, розсудливий і неосвічений, обачливий і недалекий Санчо — типовий селянин, вкорінений в чуттєвій стихії народного життя.
Здавалося б, йому мають бути чужі наївні мрії і неземні захоплення лицаря Сумного Образу(таке прізвисько Санчо дав Дон Кихоту). Але Сервантес показує, що фантазії Дон Кихота настільки зачаровують Санчо, що той часом готовий не вірити власним очам і представити те або інша подія відповідно до книжкових вигадок, якими з ним щедро ділиться його хазяїн. Упродовж роману образ Санчо стає усе більш значимим. У 2-ій його частині Санчо стає такою ж важливою фігурою оповідання, як і Дон Кихот.
Цікаво, що, у міру того як Дон Кихот поступово розчаровується у своїх ідеалах, Санчо Панса все більше переймається утопічною філософією свого хазяїна і ідеями безкорисливого рицарського служіння. Глибоко символічний фінал роману : на тлі фізичної смерті Дон Кихота з особливою силою виступає вічний життєствердний початок народного духу, втілений у фігурі «вірного зброєносця», який залишається живою пам’яттю про лицаря Сумного Образу і його діяння.
<span>
<span /></span>
Губернатор пытался угрожать и запугать её
"Острожным жёстким сухарём
И жизнью взаперти,
Позором,ужасом,трудом
Этапного пути"
На что в ответ княгиня отвечает,что не боится всего этого
Для важен лишь долг который она должна исполнить
1.Он сказал,что он примет смерть от коня своего.<span> Когда Олег услышал предсказание кудесника, он решил расстаться с конем и приказал отвести коня в луга и хорошо за ним ухаживать. Олег думал, что так он сумеет избежать своей смерти.
</span>2.их отношения раскрываются в диалоге. К<span>нязь выше кудесника, так как в его руках власть. Кудесник же выше по божьей воле, он все знает, даже то, что князю знать не дано. Олег понимает духовную высоту кудесника и поэтому называет его "любимцем богов", спрашивает о будущем, но обращается к нему снисходительно: «Не бойся меня».</span>
Иногда тетка заставляет Тома работать в выходные, чтобы хоть как-то подвергнуть наказанию его . Но Том открывает для себя один из важнейших законов жизни-работу легко превратить в увлечение , если просто изменить к ней своё отношение и проевить фантазию. Изобретательность Тома всегда помагают устроить яркий спектаколь из каждого дела , за которое он берётся . Например , крашение забора он превращяет в отдых , вдобавок получает яблоко от тетки и пряник, который пришел к нему не совсем правидным путем.
<span> Том собственно ручно создаёт свою жизнь и счастье даря другим радость приключений.</span>