ГЕТЕ И ЕГО "ФАУСТ"
1
Советский читатель давно оценил бессмертное творение Иоганна Вольфганга
Гете - его трагедию "Фауст", один из замечательных памятников мировой
литературы.
Великий национальный поэт. пламенный патриот, воспитатель своего народа
в духе гуманизма и безграничной веры в лучшее будущее на нашей земле, Гете -
бесспорно одно из наиболее сложных явлений в истории немецкой литературы.
Позиция, занятая им в борьбе двух Культур, - а они неизбежно содержатся в
"общенациональной" культуре любого разделенного на классы общества, - не
свободна от глубоких противоречий. Идеологи реакционного лагеря тенденциозно
выбирали и выбирают из огромного литературного наследия поэта отдельные
цитаты, с помощью которых они стараются провозгласить Гете "убежденным
космополитом", даже "противником национального объединения немцев".
Но эти наветы не могут, конечно, поколебать достоинства и прочной славы
"величайшего немца" (Ф. Энгельс).
Явления природы Изменения, которые происходят в природе независимо от воли человека называются природными явлениями. Например, идёт снег,дождь.
Да я и незнаю такойзе вопрос задавал училка па пиесе они тоже не знают а я 6-7 класс
Ей была 14 лет с большими голубыми глазами она была дочкой станционного смотрителя ее мать умерла когда она была маленькой
Легенда – це переказ про яку-небудь історичну подію, викладенний в
художній, поетичній формі. Якщо розглядати поняття легенди
ширше, то можна сказати, що це – фольклорний твір з елементами
чудесного, але, тим не менш, сприйманого як достовірне. Наприклад, як
легенда про подорож Одісея, або про Троянську війну та Троянського коня.
<span>Легенда – це не казка, приблизний синонім поняття міф. Як правило у
легенді, міститься додатковий релігійний або соціальний пафос.
</span>
Літо́пис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писалися переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики. В інших християнських країнах подібні давні твори мають назву «хроніки», які писалися, як правило, латиною.
Назва «літопис» походить від структури літопису, де твори починались зі слів «в літо». Літописи — важливі пам'ятки літератури, цінні джерела для дослідження слов'янської історії з давніх часів до XVIII століття включно. У них розповідається про походження східних слов’ян,
зародження у них державної влади, про політичні, економічні та
культурні взаємини між собою та з іншими народами, тощо. Велике значення
літописи мають для вивчення історії української літературної мови.
Мова більшості літописів книжна, близька до церковнослов'янської, а у
період XV—XVIII ст. частина литовських літописів пишеться
латиною.Україна має давні власні літописні традиції, які закладені ще на
світанку виникнення писемності на Русі
