Образ Захара Беркута, найстаршого та наймудрішого чоловіка у громаді, втілює в собі найкращі людські якості. Саме завдяки його розуму та життєвому досвіду тухольці перемагають численне монгольське військо. Адже ідея загатити потік, поваливши священний камінь, належить саме Захарові Беркуту. Це чесна людина, всім серцем віддана своєму народові. Він не може зрадити свій народ навіть тоді, коли Бурунда-бегадир загрожує вбити рідного сина Беркута — Максима. І хоч серце його крається від нестерпного болю за власну дитину, відповідь Захара бегадиру однозначна й непохитна: «Ну, то погинемо всі до останнього в бою, а тоді по наших трупах нехай собі монголи йдуть, куди хочуть. Тоді бодай ми сповнимо свій обов’язок. А тепер робити з ними згоду, а ще таку згоду: міняти одного хлопця за руїну наших сусідів, се була б ганьба, була б зрада. Яка користь верховинським і загірним громадам із мого сина? Тілько ж знайте, що лише по трупі останнього тухольця ви зможете вийти з сеї долини».
Жертва, яку приносить Захар Беркут в ім’я свого народу, його жорстока відповідь змушують здригнутися всю громаду. Дехто зі старців пропонує Беркутові прийняти пропозицію Бурунди-бегадира, але ватажок тухольської громади залишається непохитним у своєму рішенні: «…тут діло йде про наших сусідів, верховинців і загірян, котрі спустилися на нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, як би він був уже в гробі!»
Важка, довга битва закінчується перемогою тухольців над татаро-монгольським військом. Коли останній ворог був мертвий, коли не лишилося жодної живої душі у ворожому таборі, сили покинули Захара Беркута. Саме в цю хвилину з’являється його син, живий та неушкоджений. Але виснажлива душевна напруга під час битви й те величезне потрясіння, якого зазнав Захар Беркут від несподіваної появи Максима, якого він вважав мертвим, остаточно зламали літню людину. Ватажок тухольців помирає, але помирає щасливим, заспокоєним, з усмішкою на губах. Він виконав свій обов’язок, захистив рідний край, гідно переніс складне випробування, яке випало на його долю.
Така людина, як Захар Беркут, заслуговує на глибоку повагу й вічну пам’ять.
Схожі публікації
Моє відкриття Євгенія Замятіна — Замятін Євгеній
Морально — філософський зміст казки «Маленький принц» — Сент — Екзюпері Антуан
«Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний» — Некрасов Микола
Пейзаж у розкритті задуму автора (по творі Горького «Баба Изергиль») — Горький Максим
Повний зміст Дядюшка Эйнар Брэдбери Р — Часть 1
Провідна мораль байок Л. Глібова
Звідки біжить Мцыри й до чого він прагне? — Лермонтов Михайло
Короткий зміст «Золотого осла» — Антична література
Короткий зміст Простодушний Вольтер Ф. — М
Тема гріха, відплати й покаяння в п’єсі Островського «Гроза» — Островський Олександр
Мнe iшoў чaтыpнaццaты гoд, кaлi paптoўнa, y aд'eздзe aд дoмy, пaмёp aд paзpывy cэpцa (тaк нeкaлi кaзaлi пpa cённяшнi iнфapкт) мoй бaцькa-кaмopнiк. Мы з мaмaю зacтaлicя тoлькi ўдвaix, зacтaлicя бeз aпopы i aмaль бeз cpoдкaў дa жыцця. Мaмa кiдaлacя тyды, кiдaлacя cюды, aлe гpoшaй, якiя янa зapaблялa ў cвaiм "швeйпpoмe", пa чace тpыццaтыx гaдoў, xaпaлa пaм лeдзь тoлькi нa xлeб. Пpaўдa, i xлeбa ўвoлю нe былo, бo i xлeб дaвaлi пa кapткax. У мae мaмы былo пpaклятae бypжyaзнae мiнyлae: мoй дзeд, a мaмiн бaцькa, дa pэвaлюцыi быў yлaдaльнiкaм мaгaзiнa лялeк. Зa гэтa цяпep мaмa i нecлa пaкapaннe: яe нiкyды нe xaцeлi бpaць нa paбoтy. Янa мeлa мyзычнyю aдyкaцыю i дoбpa вaлoдaлa фpaнцyзcкaй мoвaй. Алe кaмy былa пaтpэбнa фpaнцyзcкaя мoвa ў нaшым paённым гapaдкy? (У тoй чac yce шкoлы вывyчaлi тoлькi нямeцкyю мoвy.) Абo ў кaгo былi тыя лiшнiя гpoшы, кaб нaймaць яшчэ нacтaўнiцy вyчыць дзяцeй мyзыцы? Якaя мyзыкa! Пpa яe тaды i вyxaм нixтo нe вёў. З мяшчaнcтвaм i дpoбнaбypжyaзнымi пepaжыткaмi вялacя вaйнa. Цi дaўнo пaкiнyлi выключaць з кaмcaмoлa дзяўчaт зa шaўкoвыя пaнчoxi, a xлoпцaў зa гaльштyкi! Нe, з yмeннeм i вeдaмi мae мaмы ўзнiмaць пpaлeтapcкyю кyльтypy нe былo чaгo нaвaт i дyмaць. А дyмaць нeaбxoднa былo. I пepш зa ўcё, як нaм выбpaццa з няcтaчы... I мaмa пpыдyмaлa: yзяць y нaшы двa нeвялiкiя пaкoйчыкi з кyxняй квaтapaнтaк-дзяўчaт. Пaмятaю, мaмa былa вeльмi paдa тым cвaiм кaмepцыйным кpoкaм: дзяўчaты, здaeццa, ёй тaк нiчoгa i нe плaцiлi, aлe ix бaцькi (бapaдaтыя вяcкoвыя мyжчыны), дaмaўляючыcя aб плaцe, бpaлicя зaбяcпeчыць нac нa ўcю зiмy aпaлaм. А з гэтым y нac i зyciм былo пaгaнa. Гopш нaвaт, чым з xлeбaм. Бo дзe мaглa мaмa, нeпpaктычнaя гapaдcкaя жaнчынa, yзяць тыx дpoў цi тaгo тopфy. I зa штo — yзяць? I, пpaўдa, тaя зiмa, кaлi ў нac жылi Дaшa з Лiдaчкaю, зaпoмнiлacя мнe, як caмaя цёплaя i caмaя ўтyльнaя ў мaiм жыццi зiмa.
1. Приезд Володи Королёва и Чечевицына.
2. Чаепитие.
3. Подготовка к Рождеству.
4. Разговор Чечевицына с Катей.
5. Соня и Катя узнают о намерении мальчиков бежать в Америку.
6. Чечевицын уговаривает сомневающегося Володю.
7. Побег.
<span>8. Возвращение.</span>