Из кожи лезут вон -у<span>сердствовать, стараться изо всех сил</span>
Стен поступил плохо он сдал своих и не признался в своем поступке за это он дорого поплатился в конце рассказа говориться что его отец ушел и его больше не видели. но стен осознал свои ошибки. он сдал своих из-за денег. его охватила жадность и он не смог устоять. потом ему было очень стыдно и его мучила совесть. я думаю что стен поступил плохо, но мне его жалко ведь он не хотел сдавать своих.
как-то так
Былина отличается от мифа тем, что миф фантастический, то есть выдуманный рассказ, герои в нем и Т.Д.
Былина же можно сказать, что это настоящая повесть или рассказ.
Улітку мене часто будив дріб дятла. Я вставав, підходив до вікна і прислухався, звідкіля доноситься переривчастий дріб. Побачити дятла було не так-то просто. Біля нашого будинку багато різних дерев. Тут і тополі, і клени, а просто напроти вікна моєї кімнати — стара береза. Вона досить висока, з товстим стовбуром. Дятел міг бути і на березі, а міг — і на сусіднім дереві. Дятли в наших краях не дивина. Особливо багато великих строкатих дятлів. У них міцний дзьоб, твердий хвіст, червонуваті груди. Коли гуляєш парком або біля будинку і чуєш знайомий дріб, мимоволі зупиняєшся, піднімаєш голову і розглядаєш дерево. Де там дятел? Нарешті бачиш самого дятла. Намагаєшся ближче підійти до дерева, щоб краше розглянути птаха. Напевно, і дятел спостерігає за людиною, тому що він на якийсь час завмирає, припиняє свою звичну роботу, а потім, начебто дражнячи, зиґзаґом, дуже спритно переміщується стовбуром і гілками і миттєво зникає з очей. А потім дріб раптом лунає вже із сусіднього дерева. І коли він устиг перелетіти туди? А може, це інший дятел? Із землі дятла розглянути важко. Але того дятла, що будив мене ранками, мені так жодного разу побачити і не вдалося.
