<span>Доброта — ласковое, дружеское, заботливое отношение.
</span>Трагедия - 1. Драматический жанр,<span> произведения которого отличаются остротой и непримиримостью конфликта и оканчиваются </span>обычно<span> гибелью героя. </span>
<span>2. Отдельное </span>произведение такого<span> жанра
</span>Красота<span> – это понятие неоднозначное и каждый человек видит ее в чем-то своем. Для кого-то </span>красота<span> – это окружающая его природа: реки, горы, леса, миловидные пейзажи
</span>лови)
Очерк - это рассказ без вымысла ( фантазии ) Например : Я была в Третьяковской галлерее там я встретила гениальную картину Васнецова " Богатыри " . Она занимала всю стену ! Мне известно что эту картину Васнецов писал целых семь лет !!! Она меня вдохновила , обогатила мой мир .
Нельзя быть такой доверчивой. И нельзя так легкомысленно поступать с чувствами девушки, как сделал это Эраст. Он отказался от любви, предлагая и Лизе отказаться за деньги. <span>Не видя смысла жить без любимого человека, Лиза накладывает на себя руки </span>
Ответ:
Герої твору “Альпійська балада”: Іван Терешка – білоруський солдат, італійка Джулія Новеллі; командо-фюрер Зандлер, божевільний гефтлінг – ув’язнений, австрієць-лісник. “Альпійська балада” образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. “Альпійська балада” образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
Слово чудный было в счастливом значении