Нещодавно на уроці Світової літератури я прочитав(ла) роман Сервантеса Дон Кіхот . Головним героєм твору є чоловік років 50 який проживає в Ламанчі і дуже захоплюється читанням . Він настільки любив читати книжки про славетних рицарів що збожеволів і вирішив сам стати рицарем Дон Кіхотом.Він розмовляв дуже гарно як справжній цар але говорив різні нісенітнеці . Він хотів робити добро людям і карати несправедливість. Але як кажуть хотів як краще а вийшло гірше. В цьому ми можео переконатись коли згадаємо як Дон Кіхот коли зустрів ченців побив їх думаючи що вони викрали принцесу яка їхала позаду них в кареті хоч вона просто їхала в одному напрямку з ченцями. Ще наприклад була ситуація коли Дон Кіхот звільнив галерів які проти своєї волі йшли на службу до короля і в результаті ці галери побили і обікрали рицаря і його зброєносця Санчо Панса. Автор ставиться до героя добре хоч у своєму творі він висміює лицарські романи доказ цьому є те, що Сервантес показує Дон Кіхота як добру людину що хоче змінити цей світ на краще
<span><span>Ямб – двусложная стопа в русском стихосложении, в которой ударение падает второй (последний) слог.</span><span>_ _/</span></span>
Можно изменить:то что он решил не топить собачку и пошёл с ней в деревню на родину свою
В своем “Поучении” Владимир Мономах, будучи не только умным, но и образованным человеком, особое внимание уделил образованию и нравственности. Ставя в пример своего отца, четвертого сына Ярослава Мудрого Всеволода Ярославича (1030 – 1093), который знал пять языков, в первую очередь, он призывал своих детей учиться ”…человек должен всегда учиться: в пути и на коне” и никогда не лениться “…леность ведь всему мать: кто что умеет, то забудет, а чего не умеет, тому не научится”.
В своем отцовском обращении князь наказывал своим детям трудиться, творить добро, всегда ответственно исполнять свой долг, не полагаясь во всем на слуг и воевод. Так в походе, считал Владимир Всеволодович, не следовало предаваться “ни питию, ни еде, ни сну”, нельзя было слишком быстро снимать с себя оружие, так как “внезапно человек погибает”. Неоднократно Мономах обращал внимание молодых князей на необходимость быть бесстрашными и честными, приводя для иллюстрации многочисленные примеры из своей жизни.
Построив “Поучение” на основе христианских заповедей, князь требовал любви к Богу, строгого выполнения церковных обрядов, почитания старших. Наивысшим авторитетом для детей должен был быть отец, которому следовало во всем подражать.
<span>Киевский князь Владимир Всеволодович Мономах рассчитывал, что “Поучение” прочтут не только его сыновья: “Дети мои или иной кто, услышав эту грамотку, не посмейтесь, но кому она из детей моих будет</span>
