Робін Гуд.
Образ сміливого та безкорисного героя дуже популярний в фольклорі будь-якого народу. Протягом всієї історії людства таких героїв наділяли якостями, яких часто просто не вистачало в суспільстві. В різних країнах та на основі різноманітних історичних фактів існували герої свого часу. Одним з таких героїв є Робін Гуд. Фольклорні балади про нього популярні і в наш час та практично не втратили актуальність. Суспільству і сьогодні не вистачає героя, бо такі проблеми, з якими боровся Робін Гуд, залишилися.
Героя Робіна Гуда наділили такими рисами характеру як сміливість, доброта, благородство та справедливість. Підкреслює індивідуальність чудове відчуття гумору. Комунікабельності героя теж можна позаздрити, бо в нього дуже різні друзі. Він прекрасно товаришує зі звичайними ремісниками, непогано ладить з творчими натурами та багато спілкується з представниками духовенства. Його друзі завжди поруч і готові підтримати в будь-якій ситуації. Вони свято вірять в перемогу добра у всьому світі. Сьогодні не часто зустрінеш таких безкорисних та відданих товаришів.
На боротьбу з несправедливістю Робіна Гуда наштовхнули ганьба та приниження, які він почав відчувати після втрати сімейного майна. Маєток батька відібрали і сім’я залишилася в злиднях. Саме цей випадок примусив героя зібрати навколо себе борців з несправедливістю.
Кожна історія Робін Гуда та його соратників трохи кумедна. Вони мають неповторне відчуття гумору, оптимістичний настрій та веселий норов. З будь-якої ситуації виходять сміючись та ніколи не засмучуються. Танці та пісні супроводжували їх всюди. Сьогодні в настої людей не вистачає оптимізму. Робін Гуд та його друзі чудовий приклад, як треба відноситися до життя і проблем.
У героя була також дама серця чарівна Маріанна. Робін Гуд себе поводив чемно з жінками, але його серце полонила тільки одна. Народ дуже любив короля Річарда Левове Серце, мабуть, тому в баладах він був товаришем борця за справедливість Робіна Гуда. Король навіть обвінчав молодих. Загинув герой в розквіті своєї сили.
Доки несправедливість буде існувати в суспільстві, доти в народному фольклорі будуть існувати такі герої як Робін Гуд.
1) Пушкин капитанская дочка, Толстой после балла, Тургенев записки охотника, Сент-Экзюпери маленький принц
2) Карамзин бедная лиса, Горький челкаш, Тургенев первая любовь, Пушкин пиковая дама
Ну пересказать художественно - это значит очень близко к тексту, схраняя диалоги и прочее. И чтоб не было слов паразитов - ну, ааа, ээ. Все должно быть четко и красиво. Прочитай главу и перескажи.
План:
1. Крепость окружили.
2. Сражение.
3. Приступ.
4. Емельян Пугачёв.
5. Помилование и унижение.
6. Смерть Василисы Егоровны и ее мужа.
Поизведение Кот Ворюга мне понравился потому что оно очень забавное и учитто что не надо воровать. пиши к премеру так.
В повести “Первый учитель” Ч. Айтматов ставит перед собой задачу большую: создать могучий реалистический образ коммуниста-ленинца, показать плоды его подвига, идейную и нравственную связь между ним и новым поколением.
Грустно признавать, что порой мы просто привыкаем к людям, которые причастны к великим событиям, к незабываемым годам прошлого нашей страны. Ч. Айтматов создал живую легенду об одном из таких людей — о первом учителе из аила Куркуреу Дюйшене Таштанбекове.
Этот образ очень реален. Поймет ли современный образованный человек титанический труд и беспримерное мужество этого человека, подвиг, совершенный им, сможет ли он хотя бы приблизительно представить себе условия и обстоятельства, в которых пришлось работать Дюйшену. Эта повесть укладывается всего в двух печатных листах, а какой накал страстей, какие социальные и психологические проблемы и сложный авторский замысел.
Куркуреу — аил небольшой. После революции большинство населения Киргизии жило именно в таких маленьких, глухих аилах. Для них
советская власть еще не означала освобождения от вековых традиций, тьмы и отсталости. Возможно, дехкане Куркуреу совсем бы выгнали Дюйшена, не будь у него официальной бумаги. Ибо, в сущности, кто для них такой Дюйшен? Сын бедняка. Но бумага с печатью останавливает людей. “В ней вся сила”,— говорят аильчане. Дюйшен страстно берется за дело. Чистит и ремонтирует под школу заброшенную байскую конюшню, помогает детям, кого на руках, кого на спине переносит в школу через обжигающий ноги ледяной ручей, мужественно защищает свою лучшую ученицу Алтынай.
Как трудно было им заложить фундамент знаний, на котором вырастут будущие ученые, инженеры, летчики, учителя — строители культуры, нашего будущего.
Подвиг Дюйшена не только в том, что он пробуждает в аильских детях жажду к знаниям, он влияет и на все взрослое население Куркуреу. Вначале он одинок, потом его поддерживают односельчане, в первую очередь самый прямолинейный противник просвещения Сатымкуль: “Что уж там говорить, мы тоже кое-что понимать стали”. Это значит, Дюйшен научил отсталый аил думать и чувствовать по-новому, видеть будущее. В повести создан образ несгибаемого коммуниста, становящегося примером для молодежи.
Алтынай и Толгонай, Танабай из “Прощай, Гульсары! ” — это поколение, выросшее под прямым влиянием Дюйшена. Оно призвано стать прочным мостом для перехода страны от мрачного прошлого к энергичному будущему. Герои мечтают о будущем, и тут вдруг трагедия войны. На страницах повести трагическое дыхание коснулось не только тех, кто сражался на фронтах, но и кто был далеко в тылу, в киргизских степях и городах.
Шла война, а дети войны, минуя отрочество, сразу становились взрослыми мужчинами, так как они наследники Дюйшена.
Художественное и воспитательное значение творчества Чингиза Айтматова непреходяще, так как в нем органически связаны думы о Родине, разных поколениях, о непрерывающейся связи времен.