Навесні сіють бартонію, чорнобривці, в’юнок триколірний, гібіскус
однолітній, запашний горошок, декоративні соняшники, гвоздику
китайську, ромашку, резеду, рудбекію однорічну, красолю, квасолю
декоративну, майорець. Як навесні, так і на зиму можна сіяти такі
морозостійкі квіти: адоніс, амарант, волошку, календулу, льон,
мак-самосійку, фацелію, хризантему, шавлію, синець. Насіння дворічних
рослин (рожу, маргаритки, дзвіночки, лакфіоль, гвоздику турецьку,
наперстянку, лунарію, матіолу, незабудки, Анютині вічка) зазвичай
висівають влітку.
Щоб досягти раннього і тривалого цвітіння, багато
квітів вирощують з розсади – наприклад, чорнобривці, айстри, запашний
горошок, сальвію, кальцеолярію, запашний тютюн, красолю, петунію,
целозію, жоржину, іпомею, левкой, флокс однолітній, вербену й інші. Але
зауважте, що розсада цих квітів висаджується в ґрунт не раніше, ніж
пройдуть весняні заморозки. За бажанням, впродовж літа деякі квіти можна
живцювати (наприклад, агератум, бегонію, геліотроп, бальзамін, петунію,
портулак, віолу) .
Вирощена розсада теплолюбних багаторічних
рослин (бегонії, бальзаміни, жоржини й ін. ) висаджується тільки
після заморозків, а викопується (!) до настання перших морозів.
Мрієте
про буйне цвітіння на своїй клумбі? Перш ніж посадити рослини,
розпушіть ґрунт, додайте мінеральні, органічні добрива в потрібних
пропорціях та кількості. Ґрунт у саду можна поліпшити з унесенням в
нього сидератів, тирси, що перепріла гноєм, а також компосту, піску,
торфу, мінеральних добрив (столова ложка гранульованої речовини N, P, K
на один квадратний метр) . А ще важливо приготувати поживний субстрат
для заповнення горщиків вазонів та підвісних кошиків, щоб потім висадити
ці квіти.
Аби рослини виросли красивими, підтримуйте необхідну
вологість субстрату, щоб у ґрунті могли існувати корисні бактерії, які
переробляють гній у більш дрібні часточки. Земля, у якій ростуть квіти,
не повинна бути пересохлою і розсипатися.
Зверніть увагу на те, що
нині у продажі з’явилися добавки, які дозволяють рідше проводити
поливи. При внесенні вони спочатку накопичують у собі вологу, а потім
поступово віддають її субстрату. Це особливо актуально в посушливе літо
та при зайнятості квітникарів. Із природних матеріалів такі властивості
має глина, а зі штучних речовин-кондиціонерів вологи – спучений
вермикуліт та гідрогель.
Зауважте, що частота поливів рослин
обов’язково регулюється з урахуванням властивостей ґрунту та погодних
умов. Вологолюбні рослини для гарного росту і цвітіння потребують більше
вологи, тому поливайте їх частіше, але не забувайте, що при великій
кількості вологи виникає ризик грибкових захворювань, тому садіть
рослини на певній відстані.
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
<span>І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
<span>Бо світиться вогник у темнії ночі, </span>
<span>Мов кличе додому мене! </span>