Ответ:Н.в. шістсот сімдесят чотири
Р.в. шестисот сімдесяти (сімдесятьох) чотирьох
Д.в. шестистам сімдесяти (сімдесятьом) чотирьом
З.в. шістсот сімдесят (сімдесятьох) чотири (чотирьох)
О.в. шістьмастами сімдесятьма (сімдесятьома) чотирма
М.в. шестистах сімдесяти (сімдесятьох) чотирьох
Объяснение:
<span>Гаснуть у плавнях летючі комети, тихо вмирає на заході ніч (А. Малишко)
</span> Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля
Роса блищить на сонці - чисте срібло<span> (М. Коцюбинський).
</span><span>Поглянув я на ягнята — не мої ягнята (Т. Шевченко);
</span>
Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів<span> (А. Малишко)
</span><span>Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі
</span>
<span>Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.
</span><span>Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить (Я. Щоголів).
</span><span>Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину (Т. Шевченко)</span>
Колись я бачив зайчика. Він був такий пухнастий та сіро-білого кольору. В нього були дуже довгі вуха та маленький хвостик.
На дотик він був як сніг, але теплий. Взимку я ледь розгледів його серед снігу.