Низшие это водоросли, а высшие это всякие папоротники, мхи, хвощи...
<em><em>Род хламидомонада (Chlamydomonas) включает свыше 500 видов одноклеточных водорослей, большинство из которых обитают в пресных, мелких, хорошо прогреваемых и загрязненных водоемах: прудах, лужах, канавах и т.п. При их массовом размножении вода приобретает зеленую окраску.
Клетка хламидомонады имеет округлую или элипсовидную форму и одета оболочкой, у старых особей несколько отстающей от задней части протопласта. В клетке имеется одно гаплоидное ядро, чашевидный хроматофор, в который погружены глазок и сократительные вакуоли, находящиеся в передней части клетки. На переднем конце расположены также два жгутика, играющие роль органов движения.
При подсыхании водоема хламидомонады теряют жгутики, стенки их клеток ослизняются, и в таком неподвижном состоянии клетки переходят к делению. Стенки образующихся при этом дочерних клеток также ослизняются, так что в итоге образуется система вложенных друг в друга слизистых обверток, в которых группами расположены неподвижные клетки. Это так называемое пальмеллевидное состояние водоросли. При попадании в воду клетки снова образуют жгутики и переходят к монадному (одиночному) состоянию.
В благоприятных же условиях хламидомонада интенсивно размножается другим путем – клетка останавливается, и ее протопласт, несколько отстав от стенки, последовательно делится продольно на две, четыре или восемь частей. Эти дочерние клетки образуют жгутики и выходят наружу в виде зооспор, которые после непродолжительного роста сами приступают к такому же размножению. Половой процесс у хламидомонады – изогамия. Гаметы образуются внутри материнской клетки, но в большем, чем зооспоры, количестве – 32–64, и, соответственно, отличаются меньшими размерами. После их слияния образуется зигота, в которой происходит редукционное деление с образованием гаплоидных клеток.
Наряду с автотрофным способом питания клетки хламидомонад способны всасывать через оболочку растворенные в воде органические вещества, что способствует активному очищению загрязненных вод, в которых развиваются эти водоросли.</em></em>
<em>Хламидомонада —одноклеточная водоросль, способная к движению. Обитает в стоячих пресных водах. Клетки этой водоросли вызывают «цветение воды», то есть при интенсивном размножении их становится так много, что они окрашивают воду в зеленый цвет.
В отличие от большинства растений хламидомонада способна к самостоятельному движению, так как имеет два жгутика. Кроме того внутри клетки хламидомонады имеется глазок (стигма), представляющий собой вакуоль, заполненную красным пигментом. Глазок реагирует на освещенность и водоросль движется в зону с максимальной интенсивностью света.
Питание у хламидомонады, как и у всех растений автотрофное, для этой цели в клетке имеется хлоропласт. В хлоропластах этих водорослей выделена особая структура—пиреноид. Он участвует в запасании крахмала. В остальном строение клетки хламидомонады типичное для эукариотических организмов.
Для хламидомонады характерен жизненный цикл, то есть чередование половогои бесполого размножения. Взрослая особь у этой водоросли имеет гаплоидный набор хромосом (n).</em>
Основні терміни і поняття, що перевіряються в екзаменаційній роботі: гриби, дріжджі, мукор, борошниста роса, Пеницилл, цвілеві гриби, сапрофіти, симбіоз, ріжки.Гриби — це царство одноклітинних і багатоклітинних еукаріотичних гетеротрофних організмів, що відрізняються як від рослин, так і від тварин особливостями будови і розмноження, способом життя. Царство включає близько 100 тис. видів. Клітинна стінка грибів складається з хітіноподобного речовини, полісахаридів і білків. Клітини можуть бути як одноядерними, так і багатоядерними. Апарат Гольджі розвинений слабо. На відміну від рослин гриби не здатні до фотосинтезу, а запасним речовиною в їх клітинах є глікоген, а не крохмаль.Мабуть, тільки їх нерухомість і здатність до необмеженого росту робить їх трохи схожими на рослини. З тваринами гриби зближує гетеротрофних спосіб харчування, який може бути як сапрофітним, так і паразитичним. Тіло гриба утворено міцелієм (грибницею), що складається з окремих ниток — гіф. Гриб поглинає поживні речовини всією поверхнею міцелію. У шапинкових грибів надземна частина міцелію утворює плодові тіла, що складаються з ніжки і капелюшки. На плодових тілах утворюються органи розмноження. Шапинкових грибів, які людина зазвичай збирає в лісі, діляться за будовою капелюшки на трубчасті і пластинчасті. Як і для інших організмів, для грибів характерно кисневе дихання, що забезпечує вилучення енергії з їжі.<span>З деревами гриби утворюють мікоризу — переплетення гіфів з коріннями рослин. Грибниця гриба полегшує рослині споживання розчином мінеральних солей, а дерево забезпечує гриб органічними сполуками. Це приклад симбіотичних відносин між грибом і рослиною. Іншим прикладом симбіозу є лишайники — організми, що складаються з гриба і водорості. Серед грибів зустрічаються і паразитичні форми. Гриби-паразити вражають переважно рослини, що призводить до зниження врожайності багатьох культур, значного збитку сільськогосподарського виробництва. Борошниста роса — захворювання, що виявляється у вигляді білого, а потім темніючого нальоту, утвореного міцелієм. Наліт викликаний разрастающимися конидиями. Мучністоросяниє гриби — небезпечні паразити пшениці, жита, люпину, виноградної лози, сіянців дуба, агрусу і багатьох інших рослин.
Ріжки або спориньевие гриби паразитують на сотнях видів культурних і дикорослих злаків і осок. Речовини, що виділяються ріжком, можуть викликати такі захворювання людини, як отруєння, що викликають конвульсії, або гангренозні запалення.</span>Розмноження у грибів вегетативне, безстатеве і статеве. Вегетативне розмноження здійснюється ділянками міцелію або брунькуванням. Безстатеве розмноження пов’язане зі спорообразованием. Спори утворюються в спорангіях або на кінцях гіф — конідієносцах. Статеве розмноження вищих грибів пов’язано зі злиттям двох клітин з утворенням великої кількості двоядерних клітин. Деякі форми утворюють як однакові (гомогамія), так і різні (гетерогамия) гамети. Зустрічаються гриби, у яких немає статевого процесу (Пеницилл).Гриби пристосувалися до різноманітних умов середовища. В екосистемах виконують функції редуцентов органічних речовин. Сприяють підвищенню родючості грунту. Використовуються людиною в їжу, служать сировиною для отримання антибіотиків, органічних кислот, ферментів. Серед грибів зустрічаються дуже отруйні види. Найбільш поширеним з них в середніх широтах вважається бліда поганка. Багато гриби нагадують їстівні види. Саме тому збирати гриби слід з великою обережністю. Деякі гриби викликають захворювання у людей — мікози.Лишайники. Це організми сформувалися в результаті симбіозу гриба і водорості. Гриб — це гетеротрофний компонент лишайника, зелена або синьо-зелених водоростей — автотрофний компонент. Гриб забезпечує водорість водою і мінеральними солями, захищає її від висихання. Водорість поставляє грибу органічні речовини. Розмножуються лишайники як безстатевим, так і статевим шляхами. Вегетативне розмноження здійснюється ділянками слані. Зустрічаються у всіх географічних зонах, особливо в помірних і холодних областях. Нараховують близько 200 видів. Найбільш відомі такі лишайники, як кладония, або оленячий мох, ксанторія постінному, або стінна золотянка, пармелія і цетрария.<span>Лишайники знаходять застосування в народній медицині, а виділяються з них лишайникові кислоти використовуються як компонент лікарських засобів від деяких шкірних та інших захворювань. З лишайників виготовляють хімічні барвники та індикатори.</span>
Кормление потомства молоком. Так, наверное, но могу тупить.
Кунарсыз топырак - жарамсыз, кунарсыз, нашар (топырак).Майегы жарымаган, корсыз, кунарсыз, нарсыз.
