Дощ як явище природи оспівується у віршах поетів світу по-різному. У Василя Голобородька дощ особливий: із зеленим волоссям, у яке вплетений ліричний герой, дорога, хата, річка, череда корів. Дощ ллється, як із відра. Але то не страшно: скоро все минеться, знову буде тепло, бо хтось набігається, хтось напасеться, а когось завжди чекає тепла хата.
Багатьом цей вірш здасться дивним, але поезія тим і гарна, що вона ні на що не схожа, що вона неповторна і дає простір для думок, мрій та уяви кожному читачеві.
Кращий козацький вивідник (розвідник) землі переяславської; знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей; ходить безшумно, безшелесно; наче нікуди не дивиться, а все бачить; бездоганно володіє зброєю і тримається на коні. Сміливий, розумний, спостережливий, витривалий, кмітливий, відважний, рішучий; звик покладатися лише на себе. Вірний товариш, турботливий і уважний до хлопців і братчиків, поважає літніх козаків, дослухається до їхніх порад; любить рідну землю, гарно її знає, захищає від ворогів. Справжній лицар, який щиро служить своєму народові, товариству
Хлопчик вирішив шукати цвіт щастя , тому що хотів принести того цвіту для себе й для матусі.Мати розповіла синові про <span> такий гарний цвіт, який важко дістати, але від нього на серці робиться мирно й весело. Cтавши дорослим герой оповидання зрозумив що так багато любови,тепла,вдячности.Бездоннои душевнои мици, неабиякои мужности потребуе людина,щоб все жыття бути готовою питы за воду шукаты квитку щастя ек для себе ,для инших.Хлопчику вважаеться що назустрич йому надпливае велика била птиця.Вигнута шия,крила, як витрила-лебидь.
</span>