Я напишу на русском) ты уже сам переводи) Буря на Чорном море рассказывает про братьев которые не уважительно относились к своим близким. И как то раз они чуть не лишились жизни из за бури. Они молились богу и просили что бы они выжили, они обещали что они координально изменятся по отношению к матери и отцу. Они спасились. Можно сказаит что буря как символ раскаиния)
«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ».«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...».Мар’яна говорить Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
1. У коня Шептала починаються неприємності.2.Хто такий Степан.3. Шептало засмучений. Він не любить ходити в упряжці.4. Як розумний кінь Шептало ходить на водопій.5. Степан вдарив батогом Шептала. Шептало вирвався на волю.6. Кінь згадує своє дитинство.7. Шептало насолоджується свободою.8. Шептало скучив за Степаном.
9. Шептало не хоче бути білим конем. Повернення до конюшні.
Зовнішність старця. (Серед них дідусь похилий, Зморщений, сиво-бородий, В сіряці на голім тілі, Хрест березовий несе.) Умови життя. (Камінь тут довкола мене — Се тверда, незламна ві-ра, Се мій дім і мій притулок, Подушка і накриття.) Призначення хреста для героя. (Хрест отсей — то мій товариш, Мійповірник у дні смутку, Оборона від спокуси І підпора у скону час.) Насолода самотністю. (Се мій світ. Усе мінливе Щезло геть. За-тихли крики, Гомін його життєвого Тут мене долетить.) Мислення на самоті. (Полишилось лиш постійне, Супокійне і ве-<span>личне.)</span>