Мое улюблене заняття
Моє улюблене заняття дещо нетривіальне: <span>я роблю
анімаційні фільми. Я займаюся разом з
друзями в студії комп’ютерної анімації. Мені дуже це подобається, бо дозволяє
розкрити мої творчі здібності. До того ж, це дуже цікаво. </span>
<span>
</span>
Анімаційні фільми
тепер створюються зовсім не так, як років тридцять тому. Раніше, наприклад, щоб
зробити мальований мультиплікаційний фільм, художники вимальовували кожен кадр
окремо! А це тисячі й тисячі малюнків, бо кожну секунду на екрані змінювалося 24
кінокадри. Лялькові мультфільми теж було доволі важко створювати – треба було робити
ляльок, декорації та застосовувати ту ж покадрову зйомку.
<span>Тепер все простіше
і складніше одночасно. Більшість операцій виконується за допомогою
різноманітних комп’ютерних програм. Але доволі часто перший етап, коли
вимальовується начерк персонажа та його окремих частин, ми виконуємо на папері.
Потім все «заганяється» у спеціальні програми-редактори і ретельно вимальовується
вже в них. В інших програмах ми змушуємо намальовані фігурки рухатися. Є
програми для редагування звуку, а є такі, що допомагають нам синхронізувати
звук та зображення. Є й новітні технології,
які допомагають створити тривимірну анімацію, де персонаж повторює рухи людини-аніматора,
але у нас в студії такого обладнання немає. </span>
<span>
</span>
<span>Ми всі дуже
любимо робити мультфільми. Коли ми закінчуємо черговий проект, я зазвичай дуже
задоволений, бо ми створюємо щось нове - таке, чого ще не існувало. А це завжди
захоплює. </span>
1) Самостійна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану, ознаки іншої ознаки або предмета і відповідає на питання як? де? куди? звiдки? коли? чому?...
Б) вона незмiнювана.
В) вона виступає обставиною, рiдше присудком або означенням.
2.
Поділяється на розряди: способу дії (добре), міри і ступеня дії (утричі), місця дії i напряму (праворуч), час дії (сьогодні), причини дії (спересердя), мети дії (навмисне), ознаки (котлета по-київськи).
3. Сполучення прийменників з iменниками, прикметниками, числівниками, займенниками.
4.
Не з прислівниками пишемо разом: - якщо без не прислівник не вживається: незабаром, непорушно; - якщо до прислівника-обставини з не можна дібрати синонім: невисоко — низько; - якщо прислівник утворений від прикметника з наголошеними суфіксами -анн-, -енн-: несказанно, широченно. Не з прислівниками пишемо окремо: - якщо в реченні є протиставлення: не дорого, а дешево; - якщо прислівник є в реченні присудком: Цього робити не треба. Ні з прислівниками пишемо разом. У цьому випадку він є префіксом: ніде, нізащо. Ні у фразеологізмах пишемо з прислівником окремо: ні туди, ні сюди.
5. 1. Прислівники, утворені від прикметників, у яких пишеться два н, подвоєння букв зберігають: натхненно, невпинно, незрівнянно. Також з двома н пишуться прислівники: зрання, навмання, попідтинню, попідвіконню, спросоння.
6. Літера и пишеться в кінці прислівників після г,к,х. Після к, ч у прислівниках з префіксом по-. I в кінці прислiвникiв безвiсти, почасти, восени.
Літера і пишеться в кінці прислівників після літер на позначення м'ягких і пом'якшених приголосних: тричі, вранці, вповні.
7. - Через дефіс пишемо прислівники з префіксом по- і суфіксами -е, -є, -ому, -ему, -єму. (По-перше, по-нашому, по-вірменськи, а також прислівники по-латинi і на-гора).
- З частками казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, -таки, -от, -бо, -но, -то. (Казна-коли, як-небудь).
- Утворені повторенням одинакових, синонімічних чи антонiмічних слів: ледве-ледве, десь-інде, тишком-нишком, часто-густо, не сьогодні-завтра, з діда-прадіда.
- Слова: ледве-не-ледве, будь-що-будь, віч-на-віч всього-на-всього, де-не-де коли-не-коли, пліч-о-пліч, ж хоч-не-хоч, як-не-як, тет-а-тет. Усi решта пишуться окремо!
9. Разом пишуться прислівники, утворені сполученням:
а) прийменника з прислівником; відтоді, дотепер, занадто, назавжди, оскільки
б) прийменника з коротким прикметником; вручну, допізна, засвітла, зліва, нарізно, полегеньку
в) прийменника з числівником; вшестеро, уперше, натроє, спершу
г) прийменника із займенником; внічию, нащо, передусім, почім, почому
ґ) кількох прийменників з будь-якою частиною мови; Завширшки, знадвору, навколо, навздогін, завчасно
д) кількох основ (із прийменником чи без нього); Воднораз, достобіса, живовидячки, мимохідь, нашвидкуруч, чимдуж.
Окремо пишуться прислівники, утворені сполученням:
а) прийменника з повним прикметником або числівником; в головному, в цілому, в одному
б) прийменника по із збірним числівником; по п’ятеро, по десятеро
8. Через дефіс пишуться прислівники, утворені:
а) від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфіксів –ому(-єму), -и; по-святковому, по-теперішньому, по-материнському і по-материнські, по-українському і по-українські, по-моєму, по-латині
б) від порядкових числівників за допомогою префікса по-; по-перше, по-друге, по-третє.
10) Ця частина мови відіграє дуже важливе значення, адже вона виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета.
Література дає нам колосальний, надзвичайно широкий і глибокий досвід життя. Вона робить людину інтелігентним, розвиває в ньому не тільки почуття краси, але
і розуміння - розуміння життя, всіх її складнощів, служить провідником в інші епохи і до інших народів, розкриває перед вами серця людей. Одним словом, робить вас мудрішими. Але все це дається лише тоді, коли ви читаєте, вникаючи в усі дрібниці. Бо найголовніше часто криється саме в дрібницях. А таке читання можливо лише тоді, коли ви читаєте із задоволенням, не тому, що той чи інший твір потрібно прочитати (за шкільною чи програмою або за велінням моди і марнославства), а тому, що воно вам подобається - ви відчули, що автору є що сказати, є чим з вами поділитися і він вміє це зробити. Якщо перший раз прочитали твір неуважно - читайте ще раз, втретє. У людини повинні бути улюблені твори, до яких він звертається неодноразово, які знає в деталях, про які може нагадати у відповідній обстановці оточуючим і цим підняти настрій, то розрядити обстановку (коли накопичується роздратування один проти одного), то посмішити, то просто висловити своє ставлення до того, що відбувся з вами або з ким-небудь іншим. «Безкорисливого» читання навчив мене у школі мій учитель літератури. Я навчався в роки, коли вчителі часто змушені були відсутні на уроках вони рили окопи під Ленінградом, то повинні були допомогти якій-небудь фабриці, то просто вболівали. Леонід Володимирович (так звали мого вчителя літератури) часто приходив у клас, коли інший вчитель був відсутній, невимушено сідав на учительський столик і, виймаючи з портфеля книжки, пропонував нам що-небудь почитати. Ми знали вже, як він вмів прочитати, як він умів пояснити прочитане, посміятися разом з нами, захопитися чимось, здивуватися мистецтву письменника і радіти майбутньому. Так ми прослухали багато місця з «Війни і миру», «Капітанської дочки», кілька оповідань Мопассана, билину про Солов'я Будимировиче, іншу билину про Добрині Микитичу, повість про Горе-Злосчастьє, байки Крилова, оди Державіна і багато, багато іншого. Я до сих пір люблю те, що слухав тоді в дитинстві. А вдома батько і мати любили читати вечорами. Читали для себе, а деякі вподобані місця читали і для нас. Читали Лєскова, Маміна-Сибіряка, історичні романи - все, що їм подобалося і що поступово починало подобатися і нам.
«Незацікавлене», але цікаве читання - ось що змушує любити літературу і що розширює кругозір людини.
Умійте читати не тільки для шкільних відповідей і не тільки тому, що ту чи іншу річ читають зараз все - вона модна. Умійте читати з цікавістю і не поспішаючи.