<span>Когда автор рассказывает стихи он запоминает их наизусть!</span>
Ответ:
З давніх-давен, ще коли не було писемності, людина вже вміла співати. Пісня супроводжувала людину скрізь. Наші пращури співали пісні, працюючи та відпочиваючи, радіючи та сумуючи. Через пісню людина висловлювала свої почуття. Нині, мабуть, мало хто може уявити, що співали наші бабусі й прабабусі, дідусі й прадідусі у молоді літа. Але я знаю, що народні традиції передавались через пісню, і збереглись упродовж віків. Наприклад, сьогодні на уроках з української літератури ми знайомимось з творами усної народної творчості. Саме з українських пісень ми дізнаємось про народні вірування, звичаї, про давню історію.
Можна сказати, що життя кожної людини розпочиналося з пісні. Мати, заколисуючи дитину, співала їй колискової. Недарма в народі говорять: «Найдорожча пісня — з якою мати колисала».
Підростаючи, працюючи в полі чи в хаті, людина також співала: «Хто співає, у того робота скоро минає». Пісня йшла поруч з народом всі віки. Під час горя — підбадьорювала, під час свят — розважала, а під час боротьби — надавала наснаги. Ось тому народ і говорить: «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину».
Странной. Она одинока в своей семье, потому что живёт книгами и воображением. Её не понимают родители ,сестра. По их мнению в жизни нужна реальность ( материальный мир), воображение делает Татьяну одинокой .. Они переживают что она до конца жизни будет одинокой (поэтому повезут на ярмарку)
Ее избаловали родители они думали что на лучше всех
у печорина жалкая скучная жизнь он понимает что так жить не правельно но ничего не делает для того чтобы изменить ее. печорин слабый по духу человек смотрит на страдания людей сочувствует им но помочь не пытается
