Объяснение:
1.Маша отказывается, потому что сбежать не замужем одно, а от мужа - другое. Маша была уверена в своих убеждения, так как явно дала понять Дубровскому, что он опоздал и ничего изменить нельзя.
2.Благородным Владимира можно назвать так, потому что он имел свои рамки и не причинчл вреда.
Репортер — обозреватель, журналист, газетчик .
лоцман — |вожак|пилот|проводник ..?
Лекция — доклад, занятие, выступление.
эрудиция — знаточество, знание,всезнание, ученость, осведомленность.
экипирован — вооружать ,одевать .
Слава — |репутация|популярность .
Эластично — мягко, гибко, плавно, упруго .
воспарять — взлетать .
Ну как то так))удачи
1) Любви нашей
2) Надежда на продолжение отношений
3) Люди не хотят, чтобы их отношения были напоказ
4) Люди отвлеклись, потом всё стало нормально
5) Отвлекал
6) Людей
7) Обман любви и надежды на счастливое будущее
8) Люди выросли из детского возраста
Надеюсь помогла хоть на один вопрос. Будут вопросы - спрашивайте ;)
Протягом усього нашого життя ми відштовхуємося від багатьох речей близьких нам по духу чи стилю. Ми виростаємо на певних книгах, слухаємо різну музику, вибудовуємо свої особисті уявлення про кіно чи театр, при цьому залишаємо в своїх серцях місце для чогось, справді, святого та особливого. Не так багато в нашому житті речей, здатних неймовірно стрімко та суттєво посилити відчуття радості, щастя та гордості за власний народ. Тому, мабуть,варто й далі захоплюватися ними, адже вони додають нам яскравих барв. Вдячність за усвідомлення важливості даного фактународжується з досвіду, а досвід – це не лише набутки й перемоги. Це, передусім, знання нашого минулого, яким би воно не було.
Щодо мене, то я завжди опиралась на історію та культуру попередніх століть. Адже мені здається, що в тривалих і безрезультатних пошуках речей, які об’єднують, наші громадяни прийшли до абсолютно очевидного висновку – нас усіх здатна об’єднати любов до рідного краю. Також, коли я думаю про ці останні слова, то перед очима стоїть лише одна беззаперечна постать, адже саме з його слів я зрозуміла, як правильно потрібно любити свій народ та свою землю. Мабуть, досить легко було здогадатись, що мова йде про геніального Тараса Шевченка.
Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок “Кобзаря” великого просвітителя. Творчість цього поета байдужим не залишає нікого. Проходять роки, а його актуальність не згасає, особливо у наших серцях. Він все говорить – а ми слухаємо, аналізуємо, часом і плачемо. У чому ж такий фантастичнийфеномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через два століття після його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?
За життя Тарас Шевченко був видатною і яскравою особистістю.Саме той факт, що він народився і виріс у багатодітній сім’ї селян-кріпаків і ще дитиною проявив надзвичайний потяг до знань і талант митця-художника та поета, свідчить про те, що цю людину подарував українському народові сам Господь.
Він – наш пророк і провідник. Серед найвідоміших митців світу не знайдеться іншої людини, яка б вийшла із самих низів суспільства і досягнула духовних вершин. Тарас Шевченко творив в умовах жорстокого тиску і переслідувань з боку царського режиму. В той же час його творчість отримала визнання в найвищих світських колах імперії. У своїх численних творах відновлював історичну правду й справедливість українців. Філософія його життєвої позиції полягала у визволенні України й українців з імперського гніту. Тарас Шевченко оспівував лицарів національного духу, великих діячів козацької доби всупереч прагненню імперської влади швидко стерти з пам`яті народної навіть згадку про ті часи та події, про тих героїв. Його талант, даний Всевишнім, а також творча праця впродовж всього життя спричинилися до формування життєвої позиції всіх наступних поколінь борців за волю України.
Минуло вже безліч років, але, читаючи його твори «Кавказ», «Неофіти», «Мазепа», «Гайдамаки», «Берестечко» та ряд інших, приходимо до висновку, що він писав немов про наш час. Згадаймо, як оцінив Шевченко наслідки страти Гонти і Залізняка: «…над дітьми козацькими поганці запанували». Чи не так сталося після вбивств сучасних лідерів, провідників і героїв? Нагадував Тарас Шевченко й кожному з нас про необхідність вистояти в умовах лихоліть і скрути, бо «не вмирає душа наша, не вмирає воля, і неситий не виоре на дні моря поля» і закликав: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає, за вас правда, за вас слава і воля святая».Тепер можна сміливо переконатись у тому, що твори Тараса Шевченка органічно вписуються у сучасне життя.Великий поет казав:
«Учітесь, читайте
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь… «
А що може бути найбільш «своїм», найбільш близьким, як не творчий спадок невмирущого Кобзаря? У даний час ми мусимо якнайчастіше звертатись до Тараса Шевченка, адже він вчив, що маючи вибір – потрібно завжди обирати свободу, яку ми зараз так відчайдушно виборюємо.
Читаймо, шануймо і любім духовного батька всіх українців – Тараса Григоровича Шевченка!
<span>Император Александр I с донским казаком
Платовым , объезжая «разные государства», купил блоху, которая умеет танцевать
– диковина заморская, а Николаю I приносят эту же блоху,
подкованную, да кроме этого , на подкове «мастерово имя» видно – Левша из
Тульской губернии. Туляка Левшу отмывают, остригают , и он отправляется к
англичанам отвезти им их же блоху, русскими мастерами подкованную. Истинный
русский, Левша всю дорогу что есть мочи поет русские песни, на предложение
англичан остаться у них в стране, Левша отвечает отказом, однако отмечает для
себя, что работники сыты, но больше всего он интересуется тем, как содержатся у
англичан старые ружья. Но Левша скучает и хочет домой. Приехав в Россию,
он тяжело заболевает и оказывается в больнице. Чувствуя, что умирает, Левша
просит передать государю: «— Скажите государю, что у англичан ружья кирпичом не
чистят: пусть чтобы и у нас не чистили, а то, храни Бог войны, они стрелять не
годятся». С этими словами, перекрестившись, он умирает. Слова его
императору, конечно, никто не передает, потому что граф Чернышев считает,
что «в России на это генералы есть».
По мнению автора, кто знает, как бы закончилась Крымская война, если бы слова
истинного патриота России донесли до императора. </span><span>
<span>Произведение «Левша» - это своеобразный гимн
русскому народу, талантливому во всем. </span>
</span>
