Наступила весна. Навулиці почало теплішати і всі виходять гуляти. На небі майже немає хмаринок, сонечко легенько пригріває. З‘явилися перші квіти-підсніжники. На деревах і кущах з‘являються маленькі листочки. Також розтала крига на річці і тепер там плавають каченята.
Птахи літають у небі і співають гарні пісеньки.
Мені дуже сподобалось ця прогулянка. Після неї в мене піднявся настрій і натхнення.
Житомир… Житомир… Житомир…
Моя мала Батьківщина… Моє рідне місто, якого я ніколи не проміняю на інше…Та точка на карті нашої неньки України, куди завше хочеться повернутися… Повернутися на вулички та провулки, що ними ходиш кожного дня…Прогулятися міським парком…Відпочити на березі Тетерева чи Кам’янки…Помилуватися краєвидами з Голови Чацького…Посидіти з друзями у маленькій , затишній кав’ярні…
Житомир - місто з давньою історією, що оповита легендами… Житомир – казка жита і миру… Тут живуть найгостинніші , найпривітніші , найщиріші та найдобріші люди…Тут тебе завжди зустрічають з посмішкою та широкими обіймами…
Житомир – найспівочіше місто, колиска, що виплекала цілу плеяду відомих і геніальних особистостей минувшини та сьогодення. Клосовський, Усанович, Корольов, Векслер, Ольжич, Лятошинський, Ріхтер – цей перелік можна продовжувати до безкінечності.
Житомир – поєднання непоєднуваного… Дев’ятиповерхівки сусідять з приватними будинками;новобудови та давні споруди-свідки бурхливого життя міста;вулиці, що перетікають у сади та ліси. Мальовничі околиці, індустріальна зона, поля, що зустрічають росою на траві та пилом на ґрунтових дорогах…
Для того, щоб закохатись у нього, достатньо лише одного разу його побачити, відчути його атмосферу…
Літо-ранок-щебетання задоволених життям птахів-дах висотки-безхмарно-безтурботне небо-і місто, що простягається внизу, що тоне в відтінках зеленого, які повільно переходять у блакитний десь там, на горизонті;куполи церков та собору;люд, що неквапом рухається у своїх справах. Або : вечірні вогні, гамір вулиць, що готуються до ночі, сотні-тисячі яскравих точок – вікна жителів, вітрини магазинів, ліхтарі, автомобілі;міська ратуша; годинник, що б’є кожну годину; гамірні святкування, коли всі ми є одним цілим, однією дружною громадою, однією великою родиною. Сквери, що чарують своєю тишею і спокоєм; зимові ранки, коли дерева ,кутаються в іній, одягають снігові шати;листя усіх можливих барв золотого, червоно, багряного, що так таємниче шарудить під ногами восени;мільйони квітів навесні, свіжа зелень…
Так, це все і є мій Житомир!
<span>Чи ж можна не любити його?..</span>
Одинадцять фермерів , тридцять дев'яте місце , чотирнадцять асоціацій , сто п'ятдесят п'ять кілометрів , вісімдесят земельних ділянок , двісті шістдесят три випускники школи.
На фермі працюють одинадцять фермерів. У вагоні є тридцять дев'яте місце . Вчителька український мови дала домашнє завдання у вигляді написати чотирнадцять асоціацій до тварин . До Житомира залишилося їхати сто п'ятдесят п'ять кілометрів. У моєї бабусі в селі вісімдесят земельних ділянок. У цьому році в нашій школі двісті шістдесят три випускники школи.
Н.в. Білолиций місяць
Р.в білолицього місяцю
Д.в білолицьому місяцю
Зн.в білолицього місяця
О.в білолицим місяцем
М.в (на) білолицем місяці
К.в білолиций місяце