«Шпага Славка Беркути»- розповідь про непрості стосунки друзів-однокласників. Твір хоча був написаний й давно але в ньому є проблеми, які актуальні й зараз. В творі ми пізнаємо себе й занурюємося читаючи цей твір.
У повісті розповідається про дружбу однокласників- Юльком Ващуком та Славком Беркутою, які мешкають у Львові. Славко гарний друг та товариш, який може віддав свою шапку другові щоб той не застудився. Щоб товариш порадів він навмисно програвав у шахи. Славко з звичайної родини й в родині була довіра, має підтримку від батьків, користується повагою однокласників. Натомість Юлько був з гарної родини, в нього було все, що він хотів. Юлько ставив себе вище за інших, став пихатим, невдячним, йому все дається легко без будь-яких зусиль. Юлько дуже любив малювати, але ніхто не сприймає серйозно його захоплення. Обидва кохали Лілі, й Ващук підставляв Славка. Великим ударом для Ващука стала газетна стаття, у якій йшлося про те, що його батько, написавши монографію про місто, як виявилося, украв чужу працю, скориставшись матеріалами старих книг.
Коли батько Юлька хотів вигнати Славка з школи, Ващук його захищав.
Треба бути справжнім другом, таким як Славко, а навіть краще. Поважати один одного, допомагати, поступатися, бути справжнім!
Речення - оповідальне, неокличне, односкладне, повне, ускладнене вставним словом, безсполучникове речення.
Сенс життя в красі та силі прагнення до
цілей, і тому потрібно, щоб кожен момент
буття мав свою високу мету.
Максим Горький
На зорі свого життя людина постає перед питанням: який шлях обрати? Бог дає кожній людині право вибору, а вона вже має визначитися, що їй потрібно в цьому житті, ким вона хоче бути, як вона планує себе реалізувати. Іноді людина з самого дитинства знає, чого вона прагне. Та й дорослі, правду кажучи, частенько полюбляють запитувати у дітлахів про те, ким ті хочуть стати в майбутньому, і щиро посміхаються, почувши наївні побажання щодо професії видатної акторки, талановитого співака чи космонавта. Звісно, все це лишається у безхмарному дитинстві, спогади з якого протягом усього життя тішитимуть, зігріватимуть душу людини. Але буває й так, що хтось увесь час шукає себе і ніяк не може знайти...
Ще видатний англійський письменник Оскар Уайльд говорив: "Ціль людського життя — самовираження. Проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо". Справді, людина має використати всі свої можливості, якомога краще показати себе. Але досить часто можна почути міркування з приводу того, що талант дається далеко не кожному. Це хибна думка. Так не буває і не може бути. Є лише ледачі та слабодухі люди, які просто не хочуть працювати над собою, бо не бачать перспективи у цьому. Вони лише існують... Коли дитина народжується, Бог дарує їй якісь здібності, хист до чогось. З часом вона обере те, що їй до душі. Звичайно ж, якщо маєш велике бажання, можна розвинути цей талант, удосконалити його, бо сенс життя — це творчість.
Особисто я вважаю, що обрана людиною професія насамперед має давати задоволення їй самій та бути корисною для оточуючих. Улюблена, омріяна професія — це запорука успішного й щасливого життя будь-якої без винятку людини. Щодо мене, то я вже визначилася стосовно своєї майбутньої професії. Щиро кажучи, понад усе мені б хотілося бути дизайнером інтер'єру. Я дуже люблю малювати, і можу сказати, що це в мене досить непогано виходить. Та й батьки підтримують і поважають моє рішення. Це так важливо, коли рідні люди розуміють та підтримують тебе. І я сподіваюся, що ця професія допоможе мені самореалізуватися в житті...
Головне, все треба робити впевнено і знати, що тобі потрібно в житті. Хочеться пригадати вислів Генріха Давида Торо: "Якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано".
Варто пам'ятати про те, що можна обирати будь-яку професію, але завжди перш за все треба залишатися людиною. Можна бути ким завгодно: вчителем, лікарем, співаком, актором чи інженером. Необхідно лише пам'ятати про моральні цінності...