Нормально?
Жив-був горобець на ім'я Петя. Мама ласкаво називала його «мій пташеня», такий він був маленький і гарненький. Мама його дуже любила і розповідала йому всякі цікаві історії зі свого життя. Петя завжди уважно слухав мамині розповіді, сподіваючись, що в житті все може стати в нагоді. Коли він підріс і почав літати самостійно і далеко, з ним трапилася біда. Він заблукав. Поблизу не виявилося нікого, хто б міг підказати дорогу додому. Тоді Петя задумався і став згадувати мамині історії. Незабаром він згадав, як мама розповідала, що теж у дитинстві заблукала, а допомогли їй зірки. Петя зрадів і підняв голову догори. Зірки вже з'являлися на вечірньому небі і з цікавістю спостерігали за маленькою пташкою. Воробей попросив їх допомогти йому, і вони з радістю погодилися. Сміючись, вони вишикувалися в стрілочку, яка вказувала шлях до будинку. Петя подякував веселі зірки і помчав додому. Він летів і думав: «Як добре, коли є у кого попросити про допомогу, головне - не сумувати, вихід завжди знайдеться!».
<span> Коли Петя потрапив додому, відразу ж розповів мамі, як допомогла йому її історія. А мама сказала, що просто так нічого не почуєш, все потрібно осмислювати, а прийде час, - застосовувати.</span>
Мій друг найкращий у світі.Ми разом як довгі роки.Такого друга як у мене немає ні в кого.Я його люблю а він мене.Я нікому свого друга не віддам.
Такие только есть больше я не нашла
Василько вирішив накивати п'ятами з уроків
