<span>Художника вразив її вираз обличчя.</span>
Н.в. тисяча сорок сім, вісім десятих
Р.в. тисячи сорока сіми, вісьми десяту
Д.в. тисячі сорока семи, вісьмом десятим
З.в. тисячу сорок сім, вісім десятих
О.в. тисячею сорокома семи, вісьмома десятими
М.в. на тисячі сорока семи, на восьмі десятих
Клич.в. тисяче сорок сім, вісім десятих
Відомо, що яскравою, помітною і доволі вагомою є зовнішня велич людини<span> — становище її в природі та в суспільстві. Проте зовнішня велич нічого не варта, якщо не спирається на внутрішні якості людини, які являють цінність самі собою, незалежно від зовнішнього становища. У чому ж полягає внутрішня велич людини? Звісно, насамперед у розумі людини. Проте, на мою думку, не тільки в ньому велич. Величною є й</span>душа людини<span>. Ця велич не така яскрава і помітна здалеку. Проте з любов’ю ми згадуємо тих, хто щиро вірив і вірно кохав, хто відзначався вірністю своєму обов’язку, ніжністю і любов’ю, лагідністю і великодушністю, безкорисливістю і самовідданістю. Як свідчення цього згадаймо роман О. Гончара «Собор», у якому письменник закликає «берегти собори душ своїх», чимало уваги приділяє зображенню духовної краси, величі людини і викриває негативні її прояви. Духовно багатими і чистими, величними постають перед нами Єлька і Микола, Вірунька й Іван, Ізот Лобода і Ягор Катратий. Розвинувши розумові здібності, але занедбавши моральність, людина стає черствою, жорстокою та егоїстичною, про що свідчить у романі таке уособлення непорядності, як Володька Лобода. У сутичці з тими, «…що без соборів у душі», Микола Баглай постає перед читачем «як той біблейський юнак, що вигнав осквернителів з храму». Отже, </span>велич людини<span> полягає не в розкоші, не в славі, не в кар’єрі, а в щедрості, досконалості її душі. Тож для моральної величі людини, як і для розумової, — безмежне поле діяльності й постійного розвитку. Але моральна велич ширша, бо вона доступна кожному, тоді як вершини розумового розвитку є долею талановитих.</span>
Закінчився - розпочався, Гомін - тиша, Заговорило - замовчало, Заграла - затихла, Відпочивають - працюють
Випишіть речення в такому порядку:
1) двоскладні:
2. Хто оратиме? 12. Ти сам усе інше зробиш. 16. Уміє це кожен.
2) означено-особові:
6. Ощадливо витрачаю сили. 17. Подумаємо трохи.
3) неозначено-особові:
3. Отару женуть із пасовища. 14. Питали тут про тебе.
4) узагальнено-особові:
4. Змалку звикайте до праці.
5) безособові:
1. Розвиднятися вже стало. 5. Пшеницею пахне. 7. Не спиться мені. 11. Озимину посіяно. 13. Треба ще зачекати. 15. Повіяло холодом. 18. Збоку видніше. 19. Сили вже немає. 20. Іти тільки вперед. 22. Вибратись з тої халепи.
6) називні:
9. Осіння казка. 21. Смілива думка.