<span><span>?Оленячий мох</span><span>
</span>Біологічна класифікація<span><span><span>Царство:</span><span>Гриби (Fungi)
</span></span><span><span>Відділ:</span><span>Аскомікотові гриби(Ascomycota)
</span></span><span><span>Підвідділ:</span><span>Pezizomycotina
</span></span><span><span>Клас:</span><span>Lecanoromycetes
</span></span><span><span>Порядок:</span><span>Леканорові (Lecanorales)
</span></span><span><span>Родина:</span><span>Кладонієві (Cladoniaceae)
</span></span><span><span>Рід:</span><span>Кладонія (Cladonia)
</span></span><span><span>Вид:</span><span>Кладонія оленяча
</span></span></span>Біноміальна назва<span>Cladonia rangiferina
<span>(L.) Weber ex F.H.Wigg., 1780</span></span>Посилання<span><span><span> Вікісховище:</span>Cladonia rangiferina</span><span><span> Віківиди:</span>Cladonia rangiferina</span><span><span> NCBI:</span>111670</span></span></span>
Я́гель (інакше оле́нячий мох) — назва лишайників роду Кладонія
Іноді ягелем називають тільки перший вид. Через кущистість оленячий мох іноді зараховують до роду Cladina.
В українській мові за посередництва російської за оленячим мохом закріпилася назва ягель, яка в російську потрапила, ймовірно, з карельськоїта фінської від саамського першоджерела jiegel (див. Етимологічний словник Фасмера). У європейських мовах, крім національних назв, набула популярності шведська назва оленячого моху renlav.
Ягель — один з найбільших лишайників: заввишки може сягати 10-15 см. Має подвійну слань: горизонтальну (рано відмирає) і вертикальну, що має вигляд білуватих, сіруватих чи сірувато-зеленуватих кущиків, гіфи стеблини яких є тоненькими трубками. За вологої погоди ягель м'який і пружний на доторк, у посуху швидко твердне, стає ламким і легко розпадається на частини. Підхоплені вітром, ці частини здатні дати початок новим рослинам.
Розрізняють близько 35 видів (Cladonia rangiferina, Cladonia alpestris, Cladonia sylvatica та інші), поширених у всіх частинах світу, з них в Україні — 5.
Ягель росте надзвичайно повільно. Щороку у висоту він збільшується лише на декілька міліметрів.
В тундрі на півночі Росії та Скандинавії ягель має велике значення як зимовий корм для північних оленів. Та через повільне зростання ягелю не випадає використовувати одну й ту саму ягелеву пашу в тундрі декілька років поспіль. З цієї причини саами були змушені вести напівкочовий спосіб життя, мігруючи зі своїми стадами регіоном у пошуках угідь.
Деякі види містять уснінову кислоту, яка має властивості антибіотику. Через це деякі народи Півночі (ненці, саами) використовували ягель для лікування низки захворювань.
В Норвегії ягель використовується як корм для корів, свиней і овець. Його збирають після дощу, оскільки в сухому вигляді він дуже ламкий. У висушеному вигляді сировина може зберігатися дуже довго і не піддається псуванню. Для корів висушений ягель змочують підсоленою водою і додають до сіна. Або ж заварюють окропом і дають худобі і свиням. Поживна цінність ягелю дуже висока: 1 центнер ягелю замінює 3 центнера картоплi