<span>
Твір-опис на тему «Мій характер»Про мій характер можна сказати точно: він дещо запальний. Як тільки бачу несправедливість, відразу ж «закипаю». Не люблю, коли на мене намагаються тиснути, відразу ж опираюся. Але я так само швидко прощаю образи. Їх я волію не пам'ятати, щоб не забивати собі голову поганими речами.Я не вмію спокійно дивитися на те, що відбувається навколо, тихо сидячи та склавши руки. Мені потрібно у всьому брати участь та про все висловлювати свою думку. Тому я іноді силою волі стримую себе, щоб не втручатися у всілякий непотріб.Якщо я займаюся якоюсьсправою, я захоплююся неї повністю. У мене виходить все робити швидко та добре, коли мені допомагає натхнення.Я би назвав себе особистістю працелюбноюта творчою. Я люблю жити повним життям, коли все навколо вирує. Люблю вигадувати щось нове та нестандартне. Тому я обожнюю різні жарти, ігри та розіграші. Дуже люблю знайомитися з людьми, спілкуватися з ними. У мене маса знайомих, приятелів та друзів.<span>У мене швидка реакція. Подія ще не встигла відбутися, а в моїй голові вже тисяча думок з цього приводу, і я ділюся ними з іншими людьми. Часто потім з'ясовується, що я з цим поспішив. Так що дещо у своєму характері я хотів би змінити. Я волів би стати стриманішим та спокійнішим.</span></span>
1. I saw this film last week.
2. Did they go to the Hermitage last week?
3. What are you doing here at such a late hour? Are you writing your essay? No, I have already written it. I am working on my report. And when did you write your essay? I finished it two days ago.
4. I will go to my doctor tomorrow.
5. They do not go to the stadium on Mondays.
Christiano Ronaldo; Cris Ronaldo
Dear...
I would like to tell you what happened to me last week. I was at the beach when my phone rang. I took it.
'Hello?' I asked cautiously.
'Hi, Jonah!' said the voice of Anna, my girlfriend. 'It seems my car has been stolen and there is no bus stop around. Could you take me to the nearest police station? I'm on Saint Patrick's Street.'
Having dressed up,I sat into my car immediately and drove to the place where Anna was supposed to be. When I met her, I saw her eyes puffy because of crying. She sat next to me in my car and we took off in silence.
When we reached the nearest police station and I opened the door I was stunned by a loud sound. My first thought was that it had been a shot, but then I saw confetti flying from above and my friends hooting 'CONGRATULATIONS!'
'Surprised?' asked Anna who had immediately cheered up. 'It's a year since the day we started dating so I wanted to sneak up on you and asked my policemen friends.'
'Thank you, guys' said I and then addressed to my girlfriend. 'But still, where is your car?'
'Ah, don't worry, it's parked nearby. Look out of the window.'
I did so, but there was no Anna's car.
'Oops...' she pronounced as I glared at her.
