классическое произведение имеющий яркие моменты с волшебсвом, чудесная концовка призывающая радость и улыбку на лице, учит тому. что верить нужно до последнего, что не делается то к лучшему!
Коррупция в наши дни съедает общество изнутри. Подрывая доверие граждан к правосудию,медицине и другим средам современного общества, уничтожая обороноспособность государств. Коррупция 21-го века эволюционировала далеко за пределы отношений гражданин - чиновник, а перешла на новый виток, третья сторона (иностранное государство) - чиновник. Или даже , третья сторона (иностранное государство) - граждане. Мы в последние годы видим множество примеров, когда на митинги и демонстрации выходят рядовые граждане, за денежные вознаграждения получаемые из рук агентов иностранных государств, находящихся на содержании своих кураторов. Под таких агентов в этих странах формируются целые учреждения, программы и гранты.Цель таких программ, под благовидными табличками нести иные посылы в общество, отличные от итересов государства, направленные на дестабилизацию и развал институтов управления страны. Примеры таких коррупционных схем видны и сегодня, Арабская весна например.
По коррупционным отношениям чиновник гражданин. Хочу отметить, что общество порядком подустало от того, что коррупционеры позволяют уходить от правосудия виновников, и неоднократно. Преступники чувствую свою безнаказанность наглеют и теряют моральный облик, считая окружающих "недочеловеками". Коррумпированные чиновники перераспределяют средства из госбюджета по серым схемам, увеличивая стоимость исполнения заказов. Качество жизни граждан в результате такой деятельности не только не улучшается, но постоянно снижается.
Вывод: в наше время мы видим не однократные примеры развала государств на волне антикоррупционных недовоств в обществе (Арабска весна, Украина). Причем зачастуюкоррупцию в этих странах планомерно поддерживали именно те самые кураторы из - за рубежа. Коррупция как элемент культуры нашего общества используется из-вне как орудие управления или даже оружие для ведения скрытых войн.
Чего-то меня понесло не вту степь. Перед сном мысли путаются:). Я оставлю, мысле изложение, может чего из этого и пригодится. Но мне не понравилось. Требует жесткой правки...
Книга учит нас доброму отношению и любви к природе и к животному миру.Автор рассказывает о жизни птиц и показывает как интересна и увлекательна эта жизнь.
«Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити» «...Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»· «Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови... Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати»· «Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна...»· «Знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював Юрка»· «Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товаришам, як вони заздритимуть. Він ішов і пританцьовував»· «Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»· «Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота».· «А поки їхав у машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла б...»<span> Образ Тосі.</span>· «Вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він...»· «А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились».· «Вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей».· «Випусти... бо вони повмирають без води».· «У її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати».· «Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей».· «Спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як сонячне проміння падає на землю… Потім з кленового полінця робила свистка, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла в їхньому подвір’ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок».· «Дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли допомогти. Тільки кущі перепиняли їй дорогу, тільки кущі шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що… спускала на воду й благала душею й очима».· «Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли… — Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні!.. Що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть».<span>· «І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. Їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась»</span>
