Красота или добродетель?
Я выбрала бы добродетель, и мне кажется вы тоже со мной согласитесь. Ведь красота в любой миг может не стать, а добро всегда будет у вас в душе. Помогайте людям, неважно враг он тебе или нет. Как говорится "Добро побеждает Зло!"
Козак Оксана кузнец солоха дьяк кум жена черт ткач поцюк голова одарка
Екатерина 2 князь атаман
Как то раз у меня случился такой случай с подругой.Она очень любит одного мальчика его зовут Максим он очень весёлый человек.Он мне тоже понравился но я не стала говорить об этом подруге.Не хотела потерять нашу дружбу.Както он подорил мне шоколадку,просто так подруга не очень то обрадовалась...Она перестала со мной разговаривать.Мне было очень плохо.Но я не осталась сидеть и смотреть на неё из далека.Я взяла себя в руки и сказала что он мне не нравиться,и я на него даже не смотрю!Она пповерила веть она зотела со мной дружить она так сказала.С того момента я стала относиться к Максиму как к обычному другу,а моя подруга стала его девушкой я была безумно рада за него!!!Хочу вам дать совет не смотрите на других мальчиков если их любит твоя подруга!!!!!!!
Українська пісня - це справжня поезія серця і почуття. Вона така ж невичерпна, як і життя народу. Як неоціненний скарб наш народ проніс свої думи та пісні через віки неволі і рабства, розкриваючи для нащадків дорогоцінне багатство свого генія.
Народна поезія України відрізняється великим багатством і різноманітністю видів творів і художніх форм, тем, сюжетів, героїв і образотворчих засобів. Одне з найбільших духовних надбань українського народу, його творчих досягнень - думи. За свідченням Лесі Українки, думи - "предивні, єдині на весь світ пам'ятки творчості нашого народу". Виникли вони в нелегкий для народу час, коли турецько-татарські орди нападали на його землі, грабували і забирали в полон тисячі людей, щоб продати їх у неволю. Під час цієї боротьби з'явилися кобзарі, які донесли до народу слова любові до рідної землі і ненависті до ворогів, прославляли славних лицарів-визволителів. Ці талановиті співаки були уособленням трагедії України, яка нагадувала, за словами, Т. Г. Шевченка, "розбиту бандуру з обірваними струнами, і одночасно була символом її нескореності й величі.
Провідними в думах є мотиви патріотичного подвигу в ім'я батьківщини. Прикладом цього є старі думи про героїчну боротьбу народу проти нападів турецьких і татарських орд. "Козак Голота", "Самійло Кішка", "Маруся Богуславка", "Три брати азовські" розповідають про турецько-татарську неволю, втечу з неї, смерть козака в степу, жорстокість баш, відчайдушну сміливість і мужність козаків, їх глибокий патріотизм і нездоланне прагнення до свободи. Серед названих творів особливо захоплюючим є "Маруся Богуславка", де зображено образ турецької полонянки, яка турбується про долю своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю. Дума стверджує високу патріотичну свідомість народу, щире співчуття до "бідних невольників", вірність батьківщині, глибоке розуміння обов'язку людини перед суспільством, перед родиною, поняття совісті та моралі. Маруся Богуславка - це один з яскравих жіночих образів дум, в якій уособлено високі патріотичні почуття.
З часом думи і пісні відрізняються історичною конкретністю. Поштовхом до їх виникнення була визвольна війна проти польсько-шляхетського поневолення. У думах цих часів ("Хмельницький і Барабаш", "Корсунська Перемога", "Іван Богун") відображено всенародний рух проти кривдників і завойовників, зображена розправа повсталих з польськими панами, ненависть проти яких була викликана не національними, а соціальними причинами. Ці твори акцентують увагу на діях всього народу, на його впевненості у своїй силі, у перемозі. І тільки на тлі мас виступають окремі герої, історичні особистості - Хмельницький, Нечай, Богун, що були реальним втіленням честі і совісті народу, яскравим зразком його волелюбності і непримиренності до ворогів.
Пам'ять про найважливіші події та героїв історії зберігають у свідомості народу історичні пісні. Вони складають поетичний літопис тривалої героїчної боротьби українського народу за своє визволення від соціального й національного гніту, за своє існування. Першими творами на історичну тему є пісні про турецько-татарські набіги, про полон мирного населення і його страждання в неволі. У пісні про Байду, Морозенка і багатьох інших народ з любов'ю оспівав героїчних захисників вітчизни, їх непримиренність до ворогів, готовність швидше померти, ніж підкоритися. Таким мужнім патріотом виступає козак Байда, який навіть в тяжких муках знаходить спосіб розправитися з ворогом.
Історична пісня досягає свого розквіту в період народно-визвольної війни 1648 - 1654 років. В ній оспівується героїзм народних мас у боротьбі проти соціального гноблення, проти польської шляхти, російського самодержавства. У цей бурхливий період всенародного руху виникла пісня "Розлилися круті бережечки", в якій "славна Україна" порівнюється з червоною калиною. Пісня виражає впевненість у звільненні від загарбників:
А ми тую червону калину,
Гей, гей, та піднімемо,
А ми ж нашу славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо.
Як же нам треба плекати кожне слівце рідної пісні, передане у спадок від попередніх поколінь як заповіт людяності і безмежної любові до рідної землі, як приклад непохитності духу народного! Як зазначив О. Довженка, "Українська пісня - це бездонна душа українського народу, це його слава".
Грибоедов вошел в русскую литературу как автор известной комедии “Горе от ума”. В ней затрагиваются очень важные вопросы: о воспитании, образовании, о преклонении перед всем иностранным, о крепостном праве.
В комедии автор высмеивает и осуждает ряд образов: Фамусова, Скалозуба, Молчалина, Репетилова. Но всем этим героям противостоит главный герой комедии — Александр Андреевич Чацкий. Он получил хорошее образование, обладал блестящим умом. Это честный, открытый человек. Он хорошо понимает людей — Чацкий приехал в Москву только ради Софии, своей возлюбленной. Но, вернувшись в некогда родной и любимый дом, он замечает сильные перемены: София холодна, раздражительна, она больше не любит Чацкого. Все его попытки вернуть прежнюю Софию напрасны. На все воспоминания Чацкого она отвечает: “Ребячество!”.
Затем наш герой сталкивается с фамусовским обществом. Он один выступает против этого общества, начиная борьбу за новую жизнь и за свою любовь. Чацкий спорит с Фамусовым по поводу образа жизни. На все советы брать пример с отцов Чацкий отвечает:
Служить бы рад, прислуживаться тошно.
Фамусов не понимает главного героя, который требует “службы делу, а не лицам”. На балу Чацкий обращает против себя всех собравшихся, потому что существование его с фамусовским обществом невозможно. И общество это почувствовало, осмеяв его и объявив сумасшедшим. Слух об этом распространяется среди гостей очень быстро. Чацкий, ничего не зная, подтверждает эти сплетни:
Вы правы: из огня тот выйдет невредим,
Кто с вами день пробыть успеет,
Подышит воздухом одним,
И в нем рассудок уцелеет.
Во всех словах Чацкого есть правда. Правда его отношения к фамусовскому обществу. Он не боится говорить всё всем в глаза и справедливо обвинять представителей фамусовской Москвы во лжи и лицемерии.
Остроумный Чацкий высмеивает пороки своего общества, в котором не понимают его страдания. Нашему герою хочется вылить все, что накопилось у него на душе. Ему хочется поведать свои страдания из-за того, что светское общество преклоняется перед всем иностранным. Он хочет рассказать о том, что должен честно служить отечеству.
В Чацком меня привлекает верность в дружбе, горячая искренность в любви. Он глубоко понял смысл жизни. Чацкий не терпит несправедливость, унижение. Как жаль, что такие люди встречаются редко!