Устойчивость, упорность. Что же это такое? Это внутреннее достоинство человека. Это качество есть у главного героя рассказа "Кавказский пленник" — Жилина. Так какой же он?
Смелый, упорный, храбрый. Это очень хорошие качества. Давайте подумаем, какой статус был у этого человека? Правильно, "не падать духом". Я советую вам, быть такими же устойчивыми и упорными. И главное—
не ленитесь, всегда добивайтесь своей цели, как Жилин.
И сказитель, и рассказчик создают Нарратив (англ. и фр. narrative ),то есть изложение фактов и событий в литературном произведении.
Рзличие между ними, главным образом, в степени достоверности.
Сказитель, это, как правило автор мифов, былин, сказок и других произведений устного народного творчества. События в этих произведениях случались, обычно, много лет назад и автор часто окрашивает их в излишен героические или фантастические тона. Пример-Гомер.
Дальше градация следующая:
Нарра́тор (от фр. narrateur )
Нарратором может быть повествователь, это в общем случае. Например, доктор Ватсон. Или же, им может быть рассказчик, который, как правило, является непосредственным участником описываемых им событий.
Например, Джим Хоукинс.
То есть, если исходить из степени достоверности повествования, рассказчик заслуживает большего доверия, чем сказитель.
<span>Есть, правда, ещё одна категория-это СВИДЕТЕЛЬ. Здесь самая высокая степень ддостоверности. Но это, зачастую. совсем другой жанр... </span>
Альпійська балада» образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова
На Андрея Гавртловича никто не обратил внимания. Но когда приехал Троекуров писари встали и заложили перья за ухо. Члены встретели его с изъявлениями глубокого подобострастия, придвинули ему кресла из уважения к его чину.